Сергій Дацюк: Важливі моменти політичної кризи в Україні

Сергей Дацюк

Не можна так беззастережно довіряти дискурсу ЗМІ, який генерується консенсусно-олігархічною владою. Не можна підтримувати цей дискурс, бо нині він є оманливий.

Чому розмова йде про призначення персоналій в Уряд, в Генпрокуратуру, в Парламент, а не про те, що дійсно важливе?

Вочевидь вся українська громада чекає від влади, тобто персонально від Президента, колишнього Прем’єр-міністра, майбутнього Прем’єр-міністра та всіх народних депутатів відповіді на ті питання, які і стали основними проблемами нинішньої політичної кризи.

1. Нинішній Парламент є нелегітимним з того моменту, як він навіть наполовину не виконав Коаліційну Угоду, ніяк це не проаналізував, публічно не вказав на причини цього невиконання, не запропонував нічого для подолання цих причин. Нинішній Парламент залишається нелегітимним, бо працює не на створення нової Коаліційної Угоди, а посилено і маніпулятивно робить вигляд, що найголовнішою проблемою є знайти критичну кількість депутатів для нової Парламентської Коаліції. Як може існувати нелегітимний Парламент в умовах економічної кризи та війни?

2. Виконання Регламенту під час процесу створення нової Парламентської Коаліції не вважається необхідною умовою. Тобто окрім нелегітимності, Парламент спричиняється до незаконних (нелегальних) дій в процесі переформатування Коаліції та Уряду. Нинішній Парламент є не тільки нелегітимним, він є ще і нелегальним. Як збирається працювати нелегальний Парламент над законами, якщо його більшість буде створена поза законом?

3. Замість розмови про нову Коаліційну Угоду українській громаді нав’язано розмову про нову Урядову Програму. Тобто парламентський процес коаліціади та прем’єріади на наших очах перетворюється на авторитаризоване дійство обрання Уряду, де всі основні питання вирішує так звана «стратегічна сімка» на чолі з Президентом – неконституційне авторитарне утворення, яке свідчить про повільний процес сповзання України до авторитаризму при потуранні народних депутатів. Чи усвідомлюють народні депутати небезпеку втрати парламентаризму в ситуації економічної кризи та війни?

4. Навіть в нарисах Урядової програми нічого немає про ті моменти, які найбільш турбують українську громаду:

а) деолігархізація – публічні принципи, засади руйнування олігархічного консенсусу, правове визначення олігарха, публічний аудит всіх олігархічних активів, перевірка на законність їх привласнення, календарний (помісячний) план деолігархізації, перелік антиолігархічних законів, включаючи боротьбу з оффшорами та виведенням коштів за межі України;

б) завершення люстрації, особливо в правовій сфері (суд, прокуратура) і в силових органах (зокрема і в армії) – календарний план люстрації, надання люстрації необоротного характеру (унеможливлення оскарження її результатів у судах);

в) аналіз причин саботажу реформ Урядом з осені 2015-го року, напрацювання соціальних інновацій для подолання цього саботажу, політична (партійна) та персональна політична відповідальність за саботаж реформ;

г) новий план реформ, який враховує і унеможливлює олігархічний, прокурорсько-судовий та чиновницький опір реформам;

д) аналіз вже здійснених Парламентом та Урядом структурних змін в тарифній та податковій політиках – чи є ці зміни на користь українській громаді, а не тим же олігархам, а якщо ні – підготовка нових реформ тарифів та податків;

е) публічний аналіз причин затягування процесу боротьби з корупцією, включаючи вирішення головної проблеми – можливості вести антикорупційну боротьбу, де Президент та Уряд публічно підозрюються в участі в корупції.

5. Нелегітимний Парламент, Президент, що втратив довіру громадян, недієздатна правова система – все це не дозволяє в принципі проводити конституційний процес всередині влади (Президент-Парламент-Конституційний Суд). Саме тому потрібне прийняття закону про Конституційні Збори і вихід на широкий всегромадський процес Конституанти.

6. Для парламентсьих перевиборів потрібен новий закон про вибори. Тут суспільна думка громадян та незаангажованих громадських експертів має стати вирішальною.

Ще раз і вкотре. Політична криза є свідченням глибинної неспроможності українського правлячого класу до самоочищення та змін в країні.

Правлячий клас майже втратив керованість країною.

Шановні громадяни!

Не звертайте увагу на розмови про кандидатури на ті чи інші посади в Уряді, Генпрокуратурі, Парламенті.

Все це для того, аби відволікти вас від справді важливих питань, які тут поставлені.

Тисніть на народних депутатів, Президента, майбутній Уряд та всю правову систему задля вирішення самих цих питань і проблем.

Люстрація більшої частини правлячого класу невідворотна. Не купуйтесь на аргументацію, що під час війни це неможливо чи що наступний Парламент буде ще гірший. Інакше без люстрації ми втратимо країну навіть без війни.

Перевибори Парламенту і перевибори Президента.

Революцію не можна кидати на півдорозі!

Революцію потрібно завершити!

Джерело: Блог Сергія Дацюка




Комментирование закрыто.