Президентські перспективи Андрія Садового на тлі «сміттєвого колапсу»

Роговик Олексій, Кобринович Марта, Цюник Христина, Free Voice Information Analysis Center, для "Хвилі"

Садовой

За останні 10 років Андрій Садовий виріс із політика локального рівня до людини, що може і, швидше за все, буде претендувати на посаду Президента України. Цей матеріал ми почали писати ще до жахливої трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі, що безумовно «сплутала карти». Андрій Садовий особливо поза межами Львова володіє привабливим образом, і часто цей образ ототожнюється з привабливістю самого міста Лева. Саме тому такі трагічні події зачіпають основні і найважливіші ресурси потенційного кандидата в президенти України, а саме образ Садового як політика та образ міста, яким він керує. У цьому матеріалі ми розглянемо шанси мера Львова очолити українську державу, опишемо основи політичного капіталу мера та загрози для потенційного кандидата.

Про зовнішні оцінки політичного капіталу

Одним із ключових аргументів, що дозволяють меру Львова замислюватися над власними президентськими перспективами, є оцінки цього політика в експертних опитуваннях та соціологічних дослідженнях поглядів українців.

Напередодні президентських виборів 2014 р. агенцiя «Ранг» у партнерстві з Центром дослідження суспільства провели експертне опитування «Альтернативний кандидат на посаду президента України». В опитуванні взяли участь 29 експертів. Лідером рейтингу став Андрій Садовий. Агентство моделювання ситуацій представило «Індекс моделювання політичної активності: топ-10 України». Андрій Садовий до цієї ТОП-10 увійшов.

Серйозну політичну вагу політика Садового доводять і дані соціологічних опитувань президентських симпатій українців. Якщо проаналізувати соціологічні опитування з лютого по травень 2016 р. Інституту Горшеніна (від лютого), Київського міжнародного інституту соціології (від лютого, березня та травня), Центру Разумкова (від березня та травня), Центру «Софія» (від квітня), то можна сказати, що у всіх них Андрій Садовий у середньому посідає 3-4 місце (загалом від 3 до 5 місця) із середнім результатом 9,2% (від 5,4% до 11,8%). Крім того, згідно з опитуваннями позитивного рейтингу політиків групи «Рейтинг», у лютому Садовий займає 2-е місце з 38%., а у квітневому опитуванні — 1-е з 35%.

Основи неоголошеної президентської кампанії Садового

Як відзначає в матеріалі для «Української правди» «Битва за Львів. Приборкати амбітного Садового» Роман Кравець: «Садовий ніколи прямо не говорить про власні амбіції, але всі розуміють, що Львів аж ніяк не вершина, а лише один із етапів його політичної кар’єри. Третя каденція Садового у Львові надає йому можливість продовжувати нарощувати свої рейтинги без зайвих синців, поки уряд і Президент прийматимуть на себе удари розчарування громадян.

Свою загальноукраїнську пісню Садовий частково починав під час різних подій, зокрема – під час «Євро-2012». Однак політичний вихід пана Андрія Івановича на загальноукраїнську сцену відбувався на основі укріплення позицій у «львівському замку» та стрімких політичних успіхів його «колиски і дитини» партії «Самопоміч». Проходження до Київської міської Ради на місцевих виборах та шалений успіх у формі проходження партії «Самопоміч» до Верховної Ради з результатом 11% остаточно оформили Садового як політика ТОП-рівня.

Говорять, що із Садовим працювали польські політтехнологи, а звідси і дещо європейський приклад ведення агітаційних кампаній. Виглядає він як прекрасний господарник, реформатор, людина з проєвропейськими настроями, порядний сім’янин та ревний християнин. Мер Львова створив для себе надзвичайно гнучкий образ. Експерти і люди поза межами Львова при згадці і коментуванні дій політика Садового швидко сповзають у певну «обережність» і «стриманість». Для них Садовий такий же незрозумілий і частково загадковий, як і сам Львів.

Тарас Чорновіл у своєму коментарі відзначає: «Андрій Садовий має дуже давні владні амбіції. Він завше старався ніде не забруднитися. Завжди якось пройти між крапельками». Садовий позиціонує себе як справжнього європейського політика. Та попри красиву обгортку, «є й інша сторона».

Сергій Ющенко у своєму блогоматеріалі вдало відзначає: «10-річне виліплювання його зовнішньої оболонки сягнуло своєї кульмінації. Ми отримали образ ідеального політика, який наче зійшов із американських піар-підручників: п’ятеро дітей, голлівудська посмішка, неагресивна принциповість, показова відкритість і геніальна гра на публіку. Усі заяви Садового – дистильовано правильні, із апріорі безпомилковими акцентами. Проти цього нема антиотрути, позаяк неможливо збити того, хто говорить лише правильні речі. Будь-яка негативна (і правдива) інформація про Садового нейтралізується його «позитивністю». Цей прийом безвідмовно працює на далеку перспективу». Це означає, що медійний образ Садового дуже відрізняється у Львові і поза його межами. І дуже яскраво цей висновок демонструє «сміттєвий колапс», оскільки, він не змінить рейтингу мера у Львові, але може змінити його рейтинг поза Львовом.

Формують імідж Садового медійні матеріали, до прикладу документальний фільм «У гостях у Садових». Підігрів імідж Андрія Садового кумедний випадок із газетою «Московские ведомости». Для ілюстрації свого матеріалу «Американцы больше не получат российских детей» як приклад щасливої родини газета використала фотографію львівського мера разом із сім’єю.

Сергій Ющенко відзначає, що Садовий апробовує технологію «привласнення міста». Усе, що є найпозитивніше про Львів, стало працювати на політика Садового. Так, він віртуозно конвертував імідж міста у свою приватну кар’єру. Садовий – це чистий продукт медіа. Саме тому він одразу став медіа-магнатом». Сьогодні під контролем Садового перебувають такі медійні ресурси як «Канал 24», «Радіо 24», ТРК «ЛЮКС» та інформаційний сайт «Zaxid.net».

За два повних терміни перебування на посаді мера Львова Андрій Садовий сприяв створенню іміджу міста як туристичної принади. «Львів відкритий для світу», — саме під цим гаслом туристи з усієї України та закордону з’їжджалися до Львова. Попри скандал із стадіоном, місто зуміло гідно прийняти матчі «Євро-2012». «Львів перетворюється зараз на туристичну Мекку, є прогресивним містом, яке переймає нові технології для впорядкування життя міської громади», – пояснює феномен іміджу лідера «Самопомочі» Гліб Канєвський.

Не дивно, що в інтернеті можна зустріти достатньо багато позитивних відгуків про мера Львова. Сергій Крижанівський у своєму матеріалі, до прикладу, пише: «Може підтримати команду Садового? Він, на мій погляд, зможе прищепити простому українцю ненависть до олігархів та «совєтських» ідей». Володимир Корбут відзначає: «Садовий є цілком прийнятною кандидатурою. Позаяк справами та вчинками, а не словами, він довів свій професіоналізм на посаді мера». І дійсно, позитивних перетворень за мера Садового Львів отримав більше, ніж негативних. Тому не дивно, що, згідно з соціологічними опитуваннями групи «Рейтинг», Львів входить до ТОП-5 найбільш комфортних для проживання міст України. Регіональний старт кандидата дозволяє йому вести специфічну загальнодержавну риторику. «Децентралізація влади і ухил в регіони, в міста, зробить ситуацію такою, що люди не будуть знати ім’я президента або прем’єр-міністра», — одна з класичних заяв подібного стилю. Це дозволяє активізувати усіх тих, хто незадоволений столичною централізацією і владою у інших регіонах.

Та зі Львовом усе не буває просто. Якщо мер Львова показує одну з найкращих політик регіонального рівня на фоні інших міст, то це не означає, що цю політику нема за що критикувати, зокрема, за неповне використання потенціалу розвитку міста внаслідок конкретних політичних та субєктивних причин. Різнопланова критика існує щодо діяльності мера в управлінні містом. Як приклади можна навести матеріали Андрія Осіпова про недемократичні процедури у Львівській міській раді чи підозри в корупційних чи фінансових аферах під час “Євро-2012 та інше. Андрія Садового звинувачують і у спотворенні історичного центру Львова. Остап Дроздов підсумовує: «Часто чув мотивацію киян: Садовий навів лад у Львові – наведе в Україні. Невже країна пережила Майдан, аби знову куплятися на зовнішній імідж? Образ Львова конвертований у кар’єру Садового».

Микола Савельєв додає: «Садовий не зробив у Львові не тільки сміттєпереробного заводу, а й навіть сміттєпереробної лінії, він повністю завалив транспортну реформу, лобіюючи «свої» АТП, при Садовому розкрадання на дорогах і на закупівлях трамваїв стало навіть дещо непристойним». По суті, основна критика Садового полягає в «узурпації» та використанні ним міста Лева. Ще одним ключовим звинуваченням, що висловлюють різні експерти, в сторону мера є і велика корупція його особисто та його команди. Саме корупційним чинником багато хто пояснює проблему, що виникла на Грибовицькому сміттєзвалищі. Про це детальніше Мар’яна П’єцух написала у матеріалі для Української правди. «Завал Садового. Чому Львів потрапив у сміттєвий колапс».

Владу завжди критикують. У Львові Садового критикують більше, ніж за межами міста. І це логічна ситуація. Влада не може зробити все, а тим більше, коли не бажає чи не може зробити достатньо. Зрештою критика буде завжди. Але для Садового «сміттєвий колапс» зачіпає самі основи його політичного капіталу, адже підриває зовнішні уявлення про те, що він є передовим українським сіті-менеджером; підриває образи, що і формують його загальноукраїнський рейтинг.

Загрози для політичного капіталу: від Львова до Києва

В Україні ж є декілька ґрунтовних загроз для «розширення меж» його політичної карєри. По-перше, надмірна політична обережність його команди. «Партія «Самопоміч» готова брати участь у владі і нести відповідальність пропорційно довірі, яку їй надав український народ» — це одна з ключових формул Садового. Саме результатом цієї обережності стала відмова пана Андрія посісти пост прем’єр-міністра. Тарас Березовець заявив Gazeta.ua, що посада прем’єра для Андрія Садового є надзвичайно ризикованою: «Небажання стати прем’єром сьогодні цілком зрозуміле. Садовий – один із кращих, якщо не найкращий сіті-менеджер у країні, і має перспективу поборотися за крісло президента. Тому сідати в електричне крісло на його місці я теж не став би». Деякі політологи навіть охрестили таку обережну політику «політичним дезертирством».

Садовий узяв гросмейстерську паузу перед вступом у велику політику, який, як очікує більшість, рано чи пізно все одно відбудеться. «Доки сильні світу цього поливають один одного брудом і з’ясовують, хто скільки вкрав, Садовий стоїть в стороні як вічна перспективність», – каже Кость Бондаренко. Та одна з головних проблем будь-якої вічної перспективності полягає в тому, що виборець повинен розуміти, за яке майбутнє держави він голосує. До прикладу, однією з найбільших проблем, що випливає з обережності команди мера, є відсутність чіткого позиціонування його стратегії в зовнішній політиці держави (як щодо Донбасу та Криму, так і щодо інших питань зовнішньої політики України).

По-друге, політичні ризики для мера Львова породжує потенційна політична конкуренція, зокрема, з Міхеїлом Саакашвілі (принаймні у рейтингах симпатій до політиків). Уже не раз у новинних стрічках можна було ознайомитися з інформацією про можливі переговори між Садовим та Саакашвілі. Зростання рейтингів будь-яких опозиційних груп зменшує рейтинг Садового. Окремою темою є і потенційні суперники мера Львова за крісло президента. За даними останніх опитувань цими суперниками є Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Олег Ляшко та Анатолій Гриценко. Від подальшого підвищення чи зменшення їх політичного рейтингу і буде залежати майбутній «президентський розклад». Крім того не можна не очікувати появи інших «нових» або «старих» облич серед претендентів.

По-третє, політичні ризики для Садового породжує і діяльність власної партії у парламенті, у радах місцевих органів державної влади. У парламенті фракція на чолі з Олегом Березюком діє в рамках конструктивної і поміркованої опозиції. «Самопоміч» має намір залишатися «в опозиційному процесі для того, щоб підтримувати якісні закони та бути якісною і чесною противагою». Поруч з тим від негативів не втечеш. Тут можна згадати і перехід низки депутатів «Самопомочі» до БПП, критика окремих голосувань партії, «коаліційні кроки», ситуація з відкликанням міністра Павленка та ін.

У матеріалі «Нова якість українського парламентаризму, або Допоможемо «Самопомочі» Валерій Пекар відзначив: «Ідеологічна виваженість та твердість разом із відстороненою особистою позицією Андрія Садового щодо фракції створювали у виборця враження, що ми вперше маємо справу не з черговим кланом, а з довгоочікуваною ідеологічною партією». Олександр Мирний прокоментував таке бачення «Самопомочі» як «казочку для зачарованих». Та цифри говорять про те, що «Самопоміч» зберігає рейтинги. Один із авторів цього матеріалу в статті для Української правди «Політичний аналіз у заручниках битви українських соціологів» відзначав, що консенсус-рейтинг Самопомочі у лютому-березні складає приблизно 12%, у квітні 10%, у травні – 10,6%. Такі результати політологи коментують майже одностайно: партія ще не встигла заплямувати себе в брудних політичних ігрищах. «Самопоміч» перебувала в коаліції у напівопозиційному стані, а потім вийшла з коаліції, уникнувши відповідальності за два «олігархічних перевороти» (зокрема, щодо Яценюка та щодо Гройсмана).

Загроза ж полягає не тільки в парламентській діяльності, але й у місцевій. Відсутність загальноукраїнської мережі та неуспіх на окремих місцевих виборах (вибори мера Кривого Рогу) дозволяють окремим аналітикам робити висновки, що «Самопоміч» так і не виросла до всеукраїнського рівня. А також дав привід говорити про «договорняки» з місцевими елітами. Садовий явно боїться зробити фальстарт перед президентською гонкою. Хай у місцеві органи влади потрапить менше людей, але їм можна довіряти, а отже Садовий отримає мінімум негативу. Обрана проста задача – не нести жодної відповідальності за те, що відбувається на місцях, ставши такою собі опозицією у квадраті» — зазначає Antikor.

По-четверте, політичним ризиком для Садового є підозри щодо його можливої співпраці з олігархами, до прикладу – з Ігорем Коломойським. Соратник олігарха Геннадій Корбан в інтерв’ю одному з телеканалів публічно підтвердив зв’язок групи «Приват» із львівським мером. Про це більш детально — у матеріалі «Коломойський вже має свого кандидата №1 в президенти» Остапа Дроздова. Пан Остап пише: «Садовий уже не приховує своїх амбіцій стати президентом. Більш ніж очевидно, що президент Садовий – повністю креатура Коломойського. Галичина і її столиця Львів виходить на першу роль у всіх майбутніх виборах. Олігархат почне битву за свої впливи в Галичині».

Замість висновку. Андрій Садовий – це один із найсильніших образів сучасної української політики. Для висунення в президенти він володів достатнім переліком атрибутів, зокрема, позитивним іміджем серед експертів, високим рейтингом серед президентських симпатій українців. Він має за своїми плечима власні медійні чи політичні ресурси у вигляді представництва партії «Самопомочі» в органах державної влади, а також й місто, що має одне з найбільш позитивних і заслужених позиціонувань комфортності життя. Він був потенційним кандидатом для тієї частини українського електорату, що дедалі більше розчаровується в центральному режимі та все більше мріє про децентралізований розквіт життя на місцях. Садовий оминав гострі кути, не влаштовув бійок, не скандалив, не вступав в пряму конфронтацію з добре знаними політиками. Але «сміттєвий колапс» може стати поворотним моментом для медійного образу і рейтингу кандидата. Слід розуміти, що коли Андрій Садовий стане повноцінним гравцем/кандидатом у всеукраїнському масштабі, то все зміниться, оскільки у «фінальній грі» конкретно і чітко говорити доведеться і про минуле Львова, і про майбутнє України. Тоді шанси одного з кандидатів в президенти знову можуть сильно похитнутись.




Комментирование закрыто.