Незалежність «Свободи»: три сценарія для націоналістів

Сергій Крижанівський, для "Хвилі"

Олег Тягнибок

Знаний парадокс будь-якої держави полягає в її народі. В умінні її правителів прислухатися до процесів внутрішнього буття своєї культури, мови, оточення.Коли народ відчуває себе непотрібним, пригніченим та безпідставно хворим. Відбувається революція. 

Але чи може відбутися революція сама по собі. Звісно ні, бо будь-якими процесами все одно хтось керує. В нашому випадку керівник один – влада на чолі з Віктором Януковичем. Для поглиблення анабіозного стану суспільства були створені технологічно-політичні проекти. Одним з таких проектів партій й була ВО «Свобода». Була тому що зараз ситуація діаметрально інша.

Зараз «Свобода» набирає свою політичну вагу. Причому дуже стрімкими темпами. Якщо раніше прибічники Олега Тягнибока орієнтувалися виключно на україномовний патріотично налаштований електорат, в основному на заході країни, то тепер їх орієнтир значно розширився.

Як показали нещодавні вибори до ВР, за «Свободу» люди вирішили віддати свої протестні голоси в центральній частині України, навіть в Києві. З тою лише поправкою, що голосували не стільки за «Свободу», скільки проти Партії Регіонів, та й що гріха таїти, проти інших партій, навіть декотрих опозиційних.

Фактор «Свободи» для представників провладної команди, заключався в технологічному рішенні залякування жителів піденно-східної частини нашої країни. Але парадокс заключається в тому, що самі жителі не злякалися, більш того декотра їх частина, переважно протестна (поки що протестна) навіть симпатизує представникам «Свободи».

Й з кожним промахом, що влади, що опозиції «Свобода» все більше й більше набирає обертів. Вони вже почали орієнтуватися навіть на електоральне поле своїх опонентів.

Розглянемо можливі політичні сценарії для ВО «Свобода».

Опозиційний сценарій:

За опозиційним сценарієм поки що й грає «Свобода». Але, вони пішли на певне обєднання з представниками Батьківщини та Удару, не просто так, а виключно заради першочергового укріплення своїх позицій в високій політиці. Таким чином, були досягнені певні політичні цілі. Насамперед можлива риторика проти свободи повністю відпадає з боку опозиційних політиків. По друге – свободівці не поспішаючи зайшли на електоральне поле інших опозиціонерів. Саме другий фактор, на мою думку й був основним рушійним принципом Свободи задля участі в обєднанні опозиції.

Рано чи пізно опозиційний сценарій для Свободи закінчиться. Можливою причиною стане – вихід Юлії Тимошенко з ув’язнення. Декотрі вже побачили що трапилося з відносинами свободівців та Юрія Луценко після його помилування. Мяко кажучи відносини між ними стали в позицію дискредитуючого нейтралітету. Що ж трапиться коли випустять Тимошенко (можливо, навіть найближчим часом) прогнозувати можна вочевидь. Юлія Володимирівна звісно захоче залишитися єдиним визнаним лідером опозиційного табору.

Якщо Арсеній Петрович, ще змириться з роллю другого плану, то Олег Ярославович вже звісно не забажає керуватися ілюзорними ролями Тимошенко. Попри все, почнуться навіть не ідеологічні та ідейні, а організаційні суперечки в середині опозиціонерів. Віталій Кличко розпочне свою невпевнену риторику. А Тягнибоку більш нічого не залишиться, як просто відокремитися від опозиції, та стати по суті новою (інакшою) опозиційною силою, відібравши у інших «опозиціонерів» значну частину їхнього електорату.

Провладний сценарій:

Провладний сценарій для Свободи, свого часу був написаний на Банковій, найближчими представниками Віктора Януковича. Й це не дивно. Не дивно навіть протиборна риторика щодо «Свободи» деяких провладних політиків. Дивно лише те що фактично провладний сценарій Свободи закінчився. Закінчився раптово та безпідставно для влади. Тепер вже Свободу не спинити, в її тематиці. Цензури для них більше не існує, просто немає заборонених тем. Позиції Олега Тягнибока на 2015 рік, з кожним днем зростають все більше й більше. Віктор Янукович ще не може цього усвідомити, але якщо теоретично припустити можливість боротьби за президентську посаду між Януковичем та Тягнибоком, вже зараз зі значними відривом виграє останній.

Незалежний сценарій:

Незалежний сценарій і є першочерговим завданням та основною ідеєю свободівців. Вони вдало вибрали момент, та найголовніше вони вже усвідомили настрої народу. Поки що у представників «Свободи» ще присутня риторика щодо націоналістичних питань, але вже є певні прояви загальної патріотичності їх сприйняття. Адже якщо людина живе в Україні і розмовляє на російській мові, притому поважаючи та люблячи свою країну, то вона теж може вважатися патріотом. Це розуміє Олег Тягнибок, це вже розуміє навіть Ірина Фаріон. Тому, якщо вони правильно розставлять акценти та зміцнять основну домінанту народності – тоді вони цілком здатні зайняти нішу єдиного опозиційного руху.

Тепер розглянемо можливість революційного фактору з боку «Свободи», як представників націоналістичної (патріотичної) більшості.

Інакше кажучи чи можуть свободівці влаштувати справжню революцію і за яких умов це взагалі можливо. Слід відмітити, що, саме слово «революція» неприпустиме для протиборників комуністичної ідеології, адже революція у них в першу чергу асоціюється з товаришем Леніним й іншою нафталінною комуністичною дріб’язковістю. Інше діло – повстання. Народне повстання, як за часів Коліївщини, або ще краще Хмельниччини. Лідер для повстання фактично є, й це ні в якому разі не Тимошенко. Приводів для повстання більш ніж достатньо. Залишається ще підтримка народу. Ось це завдання й є тим фактором, котрий поки що стримує революційні дії націоналістів.

Коли ж зявиться підтримка критичної протесаної більшості верств населення, от тоді «Свобода» й розпочне свої активні дії. Й на від міну від Батьківщини та Удару, свободівці вже не будуть стояти осторонь силових процесів протистояння, вони будуть їх очолювати.

Далі розглянемо нинішню опонентську риторику Свободи:

Зараз основними опонентами свободівців є комуністи. Попри боротьбу з режимом відбувається постійна боротьба з комуністичною ідеологією. З часом це протистояння стало нігельованим з боку суспільства. Нікому вже не цікаво хто там зруйнував пам’ятник Леніну. Та й комуністи вже не дуже сильно співпрацюють з владою, продавши свої інтереси Москві. Тому в майбутньому опонентами Свободи стануть представники іншої опозиції й представники люмпенізованих суспільних рухів або непарламентських політичних сил.

Звісно ж гра котру зараз веде Свобода з владою, певним чином залишиться. Але й ризики зі сторони Тягнибоківців у влади також залишаться. Адже грубо кажучи Партія Регіонів сама собі вирила яму до забуття та проклала дороги до аеропортів в 2015 році.

Наразі основне питання полягає в тому чи залишиться «Свобода» суто націоналістичною ширмою влади, чи стане тою новою політичною силою, здатною об’єднати українців. Відповідь, мабуть очевидна.

Автор — Президент Інституту Глобальної Політики імені Зиновія Кулика 


Загрузка...


13 комментариев

  1. «і розмовляє на російській мові»-якщо це оборот, я згоден.» російською мовою». Я сам русскій за націон. але люблю країну в якій живу. І в наступних виборах буду голосувати тільки за «СВОБОДУ»

  2. «Слід відмітити, що, саме слово «революція» неприпустиме для протиборників комуністичної ідеології, адже революція у них в першу чергу асоціюється з товаришем Леніним й іншою нафталінною комуністичною дріб’язковістю.»

    Президент Інституту Глобальної Політики імені Зиновія Кулика сам статті не пише, бо западло чи просто хисту нема. А референти всі безтолкові, бо пан Президент на зарплаті економить. Перефразуючи того потьомкінського запорожця: «Кращі референти пішли до кращих керівників, а Крижановському тільки одні безтолкові лишились!»
    Спеціально для Крижановського і його референтів нагадую: ОУН(б) офіційно іменувалась ОУН(р) — ОУН-революційна. Це я все за протиборників комуністичної ідеології.
    Щодо тексту статті, то аналізувати «сценарії» Капітана Очевидності не має сенсу. Так, «Свобода» на підйомі, наявність російськомовних українських націоналістів (РУН) — доконаний факт, ліберальні партії врешті-решт повинні програти, позаяк ні одна із них не відображає національних інтересів, ну і без «силового сценарію» владу не взяти.
    P.S. Щоб не повторюватись:
    про РУН: http://yury108.blogspot.com/2013/04/blog-post_9475.html
    про «Свободу»: http://yury108.blogspot.com/2012/10/blog-post_22.html

  3. Ввполне вероятно,что наступные выборы,вы,Коля,будете голосовать уже в своей столице-Львове!Скатерть вам с кисточкой-достали!

  4. Нет никаких 3 сценариев Свободы. Есть только два сценария для Украины. Или она «переболеет» национал-фашизмом ( под кого бы он ни корчился), отбросит эту напипь в мусорник историю, или Украина исчезнет как единаое суверенное государство. Фашистская Украина не имеет ни единого шанса на существование.

    • Знать бы, конечно, что такое «фашистская Украина»… Может и вправду не имеет шанса на существование?
      Но если под таковой подразумевается Украина, управляемая националистами, то именно только такая Украина и возможна в длительной перспективе.
      А пугать нас развалом Украины не стоит. Никто вам не позволит оттяпать пол-Украины. Это Вам не украинское Приднестровье в «молдавскость» которого в душе не верят ни молдоване, ни румыны. И Крым, и Донбасс политы украинской кровью…
      Таких, как Вы, т.е. против «фашистской Украины» достаточно много… в И-нете. Вопрос: а много ли из вас возьмет автомат Калашникова в руки, что бы отстоять «нефашистскую Украину»? Думаю, не много. И дело даже не в трусости, а в банальном отсутствии цели.
      Как должна выглядеть «нефашистская Украина»? Ну, с русским языком! Идеологию либеральную выбираем? Понятно, не националистическую же выбирать! В москаликов бабла на богоугодное дело после Кипра нет и не предвидится. А то, что есть, лежат в западных и контролируемых Западом банках. Сильно не рыпнишься. Значит, будем Западу жопу лизать. А как же по-другому? Ахметова, Коломойского, Фирташа с баблом и активами оставляем? Ну, оставляем. Вернее, они сами себя оставят, купив лидеров ПИСУАРа.
      Что имеем в сухом остатке, друг мой любезный Алексей Алексеев? Имеем сбывшуюся «мечту идиота» в виде современной Украины, но вдвое меньшей и с удвоенным количеством проблем.
      А ведь политологи уже моделировали ситуацию. Украинская Украина будет до неприличия мононациональной страной с 90-95% украинцев. Никаким либералам ни при каких обстоятельствах, пусть даже Запад бюджет Америки в них вложит, в этих условиях на выборах не победить.
      Или Вы думаете, що националисты, подобно сербам с Косово, подарят Вам пол-Украины за обещание европейцев принять обрубок Украины в ЕС когда-нибудь, когда рак свиснет? Не надейтесь на такое. Будет война, кровавая. И ни Запад, ни Россия, вам особо не помогут. Потому как ни тем, ни другим вы не нужны. А нужна стабильность, которую может дать только националистический режим.
      И видя такую перспективу (война и кровь с одной стороны и режим олигархов с другой), много ли Вы навербуете добровольцев у писуаровскую армию? Думаю, что немного. Вот поэтому никто против «Свободы», если таковая придет к власти, рыпаться особо не будет.

      • Когда у человека нет своих мыслей, он начинает выдумывать за других и приписывать им свои комплексы неполноценности 🙂
        Попытка построить государство национал-фашисткого образца середины 20-го века, обречена на провал, как бы вы не утешали себя аутотренингом. История повторяется тольков виде фарса. Не надувайте щеки, могут ведь лопнуть 🙂

        • yury_108 пишет:

          Алексей Алексеев ушел с тропы, сошел с лыжни и спрыгнул с базара. А почему? Потому, что невозможно построить телегу в ХХІІ веке.

      • 108, а кто призывает отделиться от Донбасса и Крыма, как недостаточно кошерных и не желающих становиться свидомыми идиотами? Ваши собратья-нацики, с которыми у вас на всех одна извилина, и та прямая…
        Больше ни у кого идеи сеператизма нет, только у ваших любимых Андруховичей и прочих «сверхчеловеков»…
        Кстати, как насчёт того, что «Свобода» согласна отдать Львов Польше — ведь в прошлом году они поддержали парад польских нациков, где утверждалось, что «Лемберг — польский город»?!

        • yury_108 пишет:

          Роджерс призывает. Я даже не знаю, нужно ли тебе лечиться. Ведь утверждать, что националисты хотят расчленить Украину — это шизофрения. И это не лечиться.

          • Шизофрения, мой неадекватный, заключается в отрицании реальности.
            1. Я никогда не призывал делить Украину. Так что ты лжёшь.
            2. Андрухович призывал расчленить Украину. Он националист. Так что ты лжёшь снова.
            3. Попытка делить украинцев на «титульных» и «второсортных» (ты, кривенькое, называешь их «креолами») — это попытка развала страны. И тут ты тоже лжёшь.

            Вывод: 108-й врёт непрерывно, или живёт в вымышленном мире своих бредовых фантазий…
            ЗЫ: Если надумаешь писать — попробуй найти аргументы посильнее, чем личностные нападки на меня, мой скудоумный недруг 🙂

  5. Я думаю, что будет реализован 4-й сценарий для «Свободы»: массовое разочарование в данном симулякре и постепенный уход «тягнибаксов» с политической арены. На свалку истории, где любым нацикам и место.

  6. yury_108 пишет:

    Цитата из Роджерса:
    1. Я никогда не призывал делить Украину. Так что ты лжёшь.
    2. Андрухович призывал расчленить Украину. Он националист. Так что ты лжёшь снова.

    Значит, Санек, что б я не врал, сделаем вот что:
    1. Андруховича из националистов вычеркнем. Дело даже не в том, что его зарабатывание бабла в Германии к Декалогу не имеет отношения… Он и сам себя не считает националистом. Это ты его туда вписал.
    2. Вместо Андруховича, что б по головам сошлось, впишем Роджерса. Он тоже к Декалогу отношения не имеет, но ведь Андруховича вписал в националисты! Что пьяный был, не знал лично, не читал «Московиаду» по причине незнания «мовы», это мы в расчет не берем.
    И даже не пробуй мычать, шо ты теперь не «бандера»!

  7. Вообще, статья — низкопробная агитка, под которой подписался «Президент Інституту Глобальної Політики імені Зиновія Кулика «.
    Ежели наши украинские Президенти Інституту Глобальної Політики такие умные, можно представить, на каком уровне находится украинская политическая мысль, и не только политическая мысль.