Кілька думок щодо реформи правоохоронних органів в Україні

Реформа правоохоронних органів повинна стати фундаментом для подальших демократичних перетворень. Чи відбулася вона в Україні? Якими можуть і мають бути її результати? Які існують ризики?

Яка реформа є найважливішою? Здається, що питання має риторичний зміст, але це не так. Основою для впровадження усіх реформ є наявність бази, що забезпечує сталість результату. Такою базою є політичний контроль та охорона нового порядку. Створення механізмів, що забезпечать закріплення реформ у всіх серах суспільного життя, дозволить уникнути однобокої політики, що не враховує різноманіття відносин між людьми. Безперечно, одним з таких механізмів є правоохоронні органи.

Основним завданням правоохоронних органів є охорона порядку – існуючого устрою. Від того, на чиєму боці будуть правоохоронці – старого нереформованого чи нового реформованого – залежить успіх реформ. У впровадженні демократичних реформ на правоохоронні органи покладається завдання боротьби з корупцією, тобто руйнування старих зв’язків, що гальмують перетворення.

Однією з перших в Україні впроваджується саме реформа частини правоохоронних органів – органів внутрішніх справ. Символічною є зміна назви, однак за цим ховаються структурні зміни. Поліція повинна закріпитися у сучасній Україні як нова структура, не пов’язана з попередньою елітою. Яким чином роль поліції можна закріпити та які перепони існують на цьому шляху? Окрім суб’єктивних чинників існують об’єктивні, з якими стикаються всі країни при впровадженні нових структур. На них потрібно зупинитися більш детально.

Говорити про успішне завершення реформи органів внутрішніх справ ще не варто. Результатів роботи нової структури не існує – за такий короткий період часу їх просто не може бути — прослідкувати неможливо. Створена на початку липня поліція (4 липня принесена присяга) відмітилася своєю інформаційною кампанією, що характеризує роботу піарщиків, а не самих поліцейських. Люди в формі завжди привертають погляд, тож на новій структурі зосереджена пристальна увага суспільства і від їхнього іміджу залежатиме сприйняття суспільство подальших реформ. Популяризація поліції – очевидний крок уряду, так звана «наглядна реформа». Тож говорити про її ефективність чи провал рано. Перші результати роботи з’являться через кілька місяців, але порівняти ситуацію з роботою попередньої структури можна буде через півроку та рік. Тому зараз поліція сприймається як рекламна кампанія, ніж як оновлений орган правопорядку. Визначення ж ефективності роботи нового органу є необхідним елементом коректування плану проведення реформ.

Потужна рекламна кампанія стикається з дійсністю. Створення поліції необхідно проводити у всіх регіонах України. За даними проекту Стратегії розвитку органів внутрішніх справ [1] у 2013 р. органи МВС в Україні нараховували 261 тис. осіб, включаючи персонал внутрішніх військ, курсантів та цивільних службовців. Європейські показники нараховують 300 поліцейських на 100 тис. населення, що є середньосвітовим показником, ООН рекомендує 222 поліцейських на 100 тис. населення [2]. Отже, кількість правоохоронців необхідно зменшити. Розраховуючи за стандартами ООН на 42,8 млн. населення (дані Держстату) має припадати 95 тис. правоохоронців, за європейськими стандартами – 128,4 тис. Підрахунки не враховують внутрішню ситуацію в Україні. Цифру в 120 тис. назвав і заступник міністра внутрішніх справ України з євроінтеграції Тигран Авакян [3].

Реформа органів внутрішніх справ повинна торкнутися двох аспектів, пов’язаних з чисельністю: зменшення кількості співробітників та кадрове оновлення. Обидва вони вимагають звільнення значної кількості людей з місця роботи. У разі простого зменшення кількості працівників – це близько 130 тис. осіб, у разі повного переформатування – усі робітники органів внутрішніх справ. Необхідність заміни великої кількості працівників – не проблема, подані заявки на конкурс свідчать про існування достатнього «резерву». Існування осіб, які сприймають звільнення у формі «вигнання», спричинить політичні спекуляції на даній тематиці. Їх перебіг залежатиме від конкретних політичних груп, що зроблять ставку на цю категорію. Іншою стороною цього процесу є вивільнення значної кількості робочої сили, яка вимагає застосування. Звільнення безпосередньо торкнеться сфери економіки – необхідне створення робочих місць, що зможуть прийняти цю групу, навіть на рівні мінімальної заробітної плати. В умовах падіння економічних показників це видається важкою задачею [4]. Входження цієї категорії до інших державних органів (або Збройних сил) виглядатиме як перетасування кадрів.

Наступною економічною проблемою з політичними наслідками є забезпечення належної оплати поліції. Анонсована заробітна плата поліцейських на рівні 10 тис. гривень (більш ніж у 3 рази від середньої) повинна забезпечити притік кваліфікованих кадрів та запобігання проявам корупції. Але така сума не повинна бути обмеженою в 10 тис. – в іншому разі нівелюється принцип економічної стимуляції та відбувається повернення до радянського зрівняння. Інакше поліція перетвориться на загрозу для подальшого впровадження реформ.

Зосереджена увага на поліції, що постійно знаходиться на передовій та привертає увагу публіки, є рекламною кампанією МВС. На задньому плані залишається робота спеціалістів у вузьких галузях в органах внутрішніх справ – тої ж кримінальної міліції. Якщо підготовка патрульних зайняла загалом три місяці, то для отримання кваліфікованого спеціаліста необхідно значно більше часу. Тобто починати готувати їх потрібно ще «вчора». В будь-якому разі, проведення реформи правоохоронних органів без реформи вузьких спеціальностей несе ризик втрати контролю над подіями.

Як результат есе, необхідно зробити кілька висновків, що повинні бути враховані при подальшому реформуванні в Україні. Реформа правоохоронних органів, окрім своєї показовості, має стати фундаментом для подальших перетворень. У есе не піднято питання усієї системи правоохоронних органів, яка включає суди, адвокатуру, нотаріат, митницю тощо. Увага зосереджена на органах внутрішніх справ. Але завданням оновлених органів внутрішніх справ стане захист та укріплення впроваджених змін. Успішна реформа правоохоронних органів вимагає врахування кількох моментів, описаних вище.

По-перше, необхідно весь час відслідковувати ефективність реформи. Це дасть змогу вчасно коректувати план проведення реформ та захистить від неочікуваних негативних явищ, як-то «просте перейменування міліції в поліцію».

По-друге, забезпечити економічну основу для реформування. Це включає як знаходження джерел фінансування новостворених органів, так і прогнозування соціально-економічних змін через вивільнення значної кількості населення з місця роботи. Останнє тягне за собою політичні наслідки, які необхідно врахувати та які не повинні стати на заваді реформам в угоду хвилинним політичним бажанням.

По-третє, реформа правоохоронних органів потребує охоплення усієї системи, а не окремих її складових. Звичайно патрульні є «верхівкою айсбергу», яку видно і якою можна похвалитися. Однак вся система є значно глибшою та потребує постійної уваги. Здійснити навчання багатьох спеціальностей за кілька місяців з високою кваліфікацією є малоймовірним. Існує ризик неякісної підготовки.

Використані джерела

1. Стратегія розвитку органів внутрішніх справ України (Проект). Міністерство внутрішніх справ. Опубліковано 10.11.2014 р. http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1221365

2. International Statistics on Crime and Criminal Justice. Edited by S. Harrendorf, M. Heiskanen, S. Malby. HEUNI Publication Series No. 64. http://www.unodc.org/documents/data-and-analysis/Crime-statistics/International_Statistics_on_Crime_and_Justice.pdf

3. У МВС анонсували скорочення числа правоохоронців. УНІАН. http://www.unian.ua/politics/1045737-u-mvs-anonsuvali-skorochennya-chisla-pravoohorontsiv.html

4. Соціально-економічне становище України за січень–червень 2015 року. Ukrstat.org — публикація документів Державної Служби Статистики України. http://ukrstat.org/uk/druk/soc_ek/2015/publ_06_2015_u.html