Ганебний «Хасав’юрт» Порошенка

Сергій Шинкаренко, для "Хвилі"

Петр Порошенко

Хасав’юртівскі угоди 1996-го року між РФ і Чеченською Республікою – одна з ганебних сторінок в історії РФ.

По суті, ці Угоди зафіксували поразку РФ від сил Чеченської республіки. За результатами Угод Москва фактично відмовлялась від влади на території Чечні, зобов’язувалась сплатити контрибуцію («на відновлення»), платити данину (бюджетні дотації).

До остаточного миру Угоди так і не призвели, і, врешті-решт, РФ отримала і ганьбу, і нову війну.

В подальшому це призвело: до приниження російського суспільства, так як переможцям фактично були надані більші права, ніж іншим регіонам і громадянам; до деморалізації армії, так як «терористи» змогли легально мститись тим, хто проти них воював; до розширення зони терористичної війни на всю територію РФ.

Порошенко з своїм «Особливим статусом Лугандона» зараз йде тим же шляхом, що і Єльцин в Хасав’юрті.

Порошенко фіксує поразку, погоджується на сплату контрибуції, надає переможцям більш привілейоване становище над іншими регіонами і громадянами України – тобто, принижує і дискримінує в правах громадян України в угоду терористам.

Чи є тут договорняк з Путіним? Є.

За рік вибори президента США.

Путін грає в команді Хіларі (Обами). Цьому сприяють як старі корупційні зв’язки Хіларі з російським бізнесом, так і її менш агресивна антикремлівська риторика в порівнянні з республіканцями.

За цей рік з безхребетного Обами потрібно зробити образ успішного миротворця.

Тому новину «Байден, як віце-президент США, підтримує особливий статус Лугандону» потрібно читати правильно – «Байден, як член виборчого штабу Хіларі, підтримує особливий статус Лугандону».

Путін є одним з тих, хто буде працювати на успішний миротворчий імідж Обами. Тому протягом року він не зможе використовувати свій основний козир – ескалацію конфлікту.

Тобто, у Путіна протягом року будуть зв’язані руки. Але Порошенко, замість того, щоб користуватися такою слабкою позицією Путіна, вирішив під нього лягти.

За це Порошенку обіцяно сприяння в підтримці його режиму. Саме тому вся войовнича риторика Порошенка переключилась з зовнішнього ворога на внутрішні сили опору режиму. Наприклад, про річницю Іловайської трагедії він вже не згадує, щоб не загострювати суперечності з «новим» кремлівським патроном. При цьому, нарощує сили і підстави для придушення внутрішніх протестів: нацгвардію і кугуари все частіше можна побачити не на фронті, а в Києві.

От і вся логіка дій нинішньої української влади.

Ганебна здача національних інтересів та приниження в правах власних громадян в обмін на гарантії від ворогів у підтримці особистого режиму.

ПС. По-людськи шкода нацгвардійців, що загинули під ВР. Але, якщо називати речі своїми іменами, то загинули вони фактично за тріумф Лугандона.




Комментирование закрыто.