Чому вчать Україну вибори в Красноармійську

Олександр Дмітрієв, головний аналітик руху «Сильні громади Донеччини», для "Хвилі"

Красноармейск

25 жовтня місцеві вибори пройшли практично по всій Україні, але не в Красноармійську. Жителі «західної брами Донбасу» — так називають це потужне промислове місто – не змогли реалізувати свої виборчі права. Та варто визнати: те, що вибори в Красноармійську не відбулися, є перемогою демократичних стандартів. А також те, що вибори у шахтарському місті виявили ряд складних загальнонаціональних проблем.

Нелегка ситуація з проведенням виборів у Красноармійську поступово формувалася ще задовго до дня голосування. Власне, ця локальна історія в окремо взятому провінційному містечку викрила дуже багато загальнонаціональних проблем політичної і правової системи

  1. Місцеві осередки партій і їх партійці не завжди поділяють стандарти і принципи партії

Парадоксальне об’єднання «Опозиційного блоку», «Самопомочі» та «Радикальної партії» в Красноармійському тервиборчкомі як ніщо інше свідчить, що партійні організації на місцях не відрізняються ідеологічністю. Проте така ситуація не є унікальною саме для Донеччини – приклади того, як представники протилежних за переконаннями сил об’єднуються під час виборів на низовому рівні, свідчать про загальну кризу партійної системи. Рядові члени осередку мало впливають на політику партії, тож місцеві організації сьогодні – це скоріш «соціальні підприємства» окремих осіб, ніж дійсно політичні драйвери на місцях. Природно перед виборами «великі підприємці» домовляються з «меншими» про підтримку, тому електоральна гонка перетворюється на корпоративні спори, нерідко – з рейдерськими захопленнями.

  1. Моноліт Партії регіонів зруйнований. Моноліт «Опозиційного блоку» — також?

Значною мірою зрив голосування в Красноармійську лежить у площині внутрішнього конфлікту Опозиційного блоку. Загалом уламки Партії регіонів проявилися в багатьох проектах – від ОБ, Сильної України до Нашого краю та Відродження, окремі них, члени колишньої партії влади з’являються і в теперішній президентській партії. Проте конфлікт у красноармійському Опоблоці показав, що ребрединг ПР не зафіксує позиції місцевих еліт, що складаються цілком колишніх регіоналів. Все більший інтерес партії «Відродження» Ігоря Коломойського взяти під крило частину Донеччини, особлива ту, що близька до Дніпропетровської області і багата на коксовугілля, змушує обласне керівництво «ОБ» в особі нардепа Білого шукати компроміси для того, щоб не втрати цю частину регіону з орбіти впливу. У цьому компромісі зайвим залишився колишній нардеп від Красноармійська Леонід Байсаров, що програв позачергові парламентські вибори представнику «Відродження» Гєллєру. Саме за рішенням обласного керівництва Опоблоку змінилося керівництво місцевого осередку, повністю підконтрольне Байсарову. Власне, це призвело до цілої soap opera з судовими спорами навколо скасування реєстрації трьох кандидатів від ОБ, що і стало однією з причиною відтягування важливих для організації виборчого процесу рішень.

  1. Члени комісії не мають достатніх знань та навичок про організацію виборчого процесу

Після навіть попереднього аналізу виборчого процесу у Красноармійську не можна не погоджуватися з пропозиціями покласти функцію організації та забезпечення виборів на професіоналів, як це робиться в деяких розвинутих країнах. Некомпетентність деяких членів та голів Красноармійської ТВК не обмежувалася елементарним незнанням профільного закону, інколи доходячи до абсурдного. Яскравим прикладом є замовлення печаток без ручки та штемпельних подушок до них – кругла печатка абсолютно не вміщувалася у меншу за розміром форму. Здавалося, нібито це дрібна інструментальна помилка, але знаючи етапи виборчого процесу деякі члени комісії могли б прогнозувати, що проштампувати на одній дільниці приблизно 3 тисячі бюлетенів печаткою без ручки з меншою за розміром штемпельною формою неможливо. З таких дрібних речей складалася повна картинка, що підбираються всі засоби, щоб маніпулювати і фальсифікувати результати процесу через його недосконалу організацію – ящики для дільниць, де не вмістяться пачки з бюлетенями, фабриковані акти прийому-передачі, елементарна нестача канцелярії тощо

  1. ЦВК грає у політичні ігри замість організації прозорого процесу

Нажаль, є об’єктивні обставини вважати, що хтось з Центральної виборчої комісії відкрито бере участь у політичній змагальності на боці однієї зі сторін. Спочатку ЦВК достроково припиняє повноваження дійсно демократичної (не пов’язаної з клановими елітами) більшості у Красноармійському ТВК без достатньої аргументації, потім – відверто затягує заміну членів цієї більшості. Цікаво, що головна виборча комісія Україна стала ще й одним із суб’єктів політичного рейдерства. Перед розглядом важливого рішення про виконання постанови суду 23 жовтня головою Красноармійської ТВК несподівано озвучується постанова ЦВК про заміну одного з членів комісії від «Нашого краю», що неймовірно здивувало й обурило голову місцевого осередку цієї сили. Жодних документів про заміну партія не подавала, тож незрозуміло, на підставі чого ЦВК винесла постанову. Проукраїнські сили втратили більшість в комісії, тож час на ухвалення багатьох важливих рішень було втрачено до наступної заміні на наступний день, коли питанням правомірності підстав для постанови ЦВК про заміну зацікавилися в обласному управлінні СБУ.

Слід зазначити, що голова ЦВК Охендовський також був неналежним чином проінформований (чи свідомо введений в оману?) про наявність судових постанов, що стали підставою не передавити бюлетені на дільниці, тож постанова ЦВК з вимогою невідкладно це зробити ухвалювалася без об’єктивних на те підстав. За непідтвердженою інформацією «Сильних громад Донеччини» працівники Донецького окружного і апеляційного адміністративних судів свідомо затягували надсилання копій постанов.

  1. Вибори нікому не цікаві

Формальна не реалізація виборчих прав громадян не викликала жодного масового обурення в жителів Красноармійська. За інформацією з декількох дільниці стало відомо, що інтерес до виборів у перші години дня голосування був украй малим. Навіть посилення охорони будівлі ТВК міським відділом міліції несло більше церемоніально-символічний характер, ніж дійсно очікування вивезення бюлетенів чи соціального спротиву «зриву» виборів.

Не цікаві вибори і громадянському суспільству – у Красноармійському ТВК був зареєстрований лише один (!) спостерігач від громадської організації, а на засіданнях присутніми були лише представники обмеженого кола політичних сил. Незважаючи на показову увагу з боку центральної влади до захисту законності долучився лише один народний депутат Олексій Рябчин, що змусило, втім, активізуватися членів ТВК, що блокували прийняття рішень.

Олексій Рябчин

Нардеп Олексій Рябчин у Красноармійському ТВК

Та палкий інтерес не до виборів, а скоріш до засідань ТВК у Красноармійську виявили спортсмени. Молоді хлопці, яких складно відрізнити від славнозвісного Вадима Титушко, були помічені кожен день біля будівлі ТВК, називаючи себе представниками «комітету з фізкультури і спорту», який так само розташований в цій будівлі. Пізніше до них приєдналися представники «комітету з військово-патріотичного виховання молоді Донбасу», втім, суперечок між «фізкультурниками» та «військруками» вдалося уникнути. Відео дивіться тут

Резюмуючи хочемо сказати, що непроведення виборів у Красноармійську є певною перемогою. Бо вперше в такому складному з політичної точки зору регіоні як Донеччина громадськості разом з дієвими членами ТВК вдалося не тільки вчасно перевести діяльність комісії у правове поле, але й зробити все можливе і неможливе, щоб оптимізувати та прискорити процеси підготовки до волевиявлення. Злагоджена робота більшості членів комісії, що об’єктивно дотрималися процедури та обмежили використання бюлетенів, уникаючи фальсифікації голосування, дозволяє центральним органам влади і громадським організаціям взяти під посилений контроль повторні вибори в Красноармійську. Адже, як свідчить англійська промовка, демократія – це перш за все процедура. Законність «неголосування» важливіша за незаконність голосування.

Facebook автора




Комментирование закрыто.