Чому потрібно проводити вибори на Донбасі

Валентин Краснопьоров, координатор проекту "Сильні громади Донеччини", для "Хвилі"

Выборы

Нарешті ЦВК визначилась з населеними пунктами контрольованого Україною Донбасу, в яких місцеві вибори 2015 року будуть перенесені через терористичну загрозу та де будуть введені військово-цивільні адміністрації. Більшість з них знаходяться поза 30-ти кілометрової зони, перенесення виборів в яких лобіювали обласні військово цивільні адміністрації.

Відсутність одного підходу.

Карта взята с socialdata.org.ua

Одразу в очі впадає відсутність критеріїв, згідно з якими переносилися вибори на Донбасі. Якщо у Дзержинську і Авдіївці вибори перенесли через відсутність умов пов’язаною з безпекою, яка одразу кидається в очі, то щодо п’яти інших міст складається не зрозуміле враження. Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Артемівськ, Костянтинівка і Маріуполь мають досить схожі умови. Практично однакова рівновіддаленість від лінії зіткнення міста (від 15 до 30 км), і наявність обстрілів в минулому (Артемівськ і Маріуполь). Та все ж в Сєверодонецьку, Лисичанську і Маріуполі вибори дозволили, а в Артемівську і Костянтинівці їх перенесли. Що ж вплинуло на таке рішення? І взагалі, чому вибори не відтермінували по всьому Донбасу як того хотіли велика кількість представників влади?

Геополітична боротьба.

У боротьбі Заходу проти РФ Україна грає роль потерпілого, який усіма можливими демократичними інструментами намагається вирішити конфлікт який усіма можливими силами роздмухує Російська федерація. Така різність і дозволяє постійно збільшувати проти Росії санкції. Звісно, це не означає, що Україна повністю торгує власним суверенітетом відновлюючи зв’язки з територією контрольованою зовнішнім агресором. Кажучи ще простіше, Україна не може відновити свої зв’язки з неконтрольованою територією поки вона повністю знаходиться під управлінням РФ. Для цього і була внесена 10 стаття до закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» основною ціллю якою і було позбавлення зовнішнього керування ДНР і ЛНР перед тим, як Україна почне будь-який діалог з бойовиками.

Аби погіршити Україні становище РФ перед потенційним відходом з Донбасу все ж постарається провести власні вибори на цих територій. Головним завдання цього кроку буде легітимізувати та вкорінити контрольовану ідеологічно владу на території ДНР і ЛНР. І навіть при можливому уході з цих територій, люди обрані за допомогою «демократичних процедур» все одно залишать свою лояльність до РФ. І позбавлення їх впливу на процеси буде не таким простим завданням для української влади, з огляду на можливі домовленості і процесу притягнення відповідальності тих сепаратистських представників, які досі є мерами великої кількості міст Донбасу. Для цього зі сцени буде забрані особи, які занадто сильно засвітилися у бойових діях і які практично не брали в руки зброю. Захарченко буде замінений якимсь чиновником з професорським званням та діловитою зовнішністю. Та дана тема і протидія їй є розмовою окремою, а зараз нас цікавить саме факт проведення виборів у невизнаних терористичних організаціях ДНР та ЛНР.

На фоні спектаклю РФ «Проведення народних виборів у ДНР і ЛНР» введення ВЦА по всіх територіях контрольованих Україною у Донецькій і Луганській області випадало з картинки, яку показує собою Україна. І для світу не проведення виборів у нас, як того хотіли керівники ОВЦА Луганської і Донецької областей виглядало дуже негативно з серйозними наслідками. Остаточну крапку у цьому питанні поставив посол США України Джеффрі Пайет, який однозначно висловився за проведення виборів в регіоні.

Отже, сценарій не проведення виборів по всьому регіону реалізуватися не зміг. Саме через це був запропонований інший сценарій, в якому міста, що входять в 30-ти кілометрову зону від лінії зіткнення отримають не вибори а військово-цивільні адміністрації через загрозу терористичної атаки. Та і на даний сценарій повипливала достатньо велика кількість факторів, яких не дали можливості втілити заплановане.

Фактори впливу. Географія і лобізм.

З Луганською областю все набагато легше, ніж з Донецькою. Кількість населених міст в контрольованій частині регіону мінімальна, а великі населені міста знаходяться саме в межах цієї 30-ти кілометрової зони. Не проведення їх там практично означає їх не проведення по всій області. Тому пропозиція Георгія Туки не пройшла і вибори в тому ж Лисичанську були призначені.

З Донецькою областю у цьому питанні все набагато краще. На Донеччині досить велика кількість міст з серйозною кількістю міст віддалених від лінії зіткнення більше ніж на 30 кілометрів. Тому Павло Жебрівському було набагато легше за голову Луганської ОВЦА. Також треба зазначити, що Донецька обласна військово-цивільна адміністрація в інформаційному плані була більш активнішою за Луганську. Такі фактори дозволили владі перенести вибори в Артемівську і Костянтинівці. Та з 30-ти кілометрової зони випав Маріуполь, та який знаходиться найближче з цих населених пунктів до лінії зіткнення.

Виключно з електоральної точки зору такий крок пояснити не можна. Ситуація в Артемівську і Костянтинівці набагато краще за Маріуполь. Докази цьому можна знайти в результатах позачергових парламентських виборах 2014 року. Коли в округах 46 (Артемівськ) і 49 (Костянтинівка, Дружківка) кількість прихильників Опозиційного блоку і комуністичної партії сягнула практично 50-ти%, а у двох округах Маріуполя ця цифра становила вище 60%.

До того ж, у всіх цих містах діють досить потужні монопольні політичні тенденції, які сильно впливають на можливість конкуренції. В Артемівську великий вплив має мер міста Олексій Рева та опальний нардеп Сергій Клюєв. В Костянтинівці Борис Колесніков і нардеп та рідкий гість парламентських засідань Денис Омелянович, а в Маріуполі олігарх Ренат Ахмєтов та нардеп і бізнесмен Сергій Тарута.

З огляду на гравців зазначених абзацом вище, можливості для лобізму у останніх двох набагато більші. Що і стало одною з основних причиною проведення виборів у Маріуполі. До речі цей факт став для Донецької обласної військово-цивільної адміністрації певним здивуванням.

Ще один фактор, який дозволив провести вибори у цьому місті, стала досить однозначна позиція президента Порошенко. Який практично за місяць до даного рішення під тиском громадськості вимушений був висловлюватися за проведення виборів у місті. Та головним аргументом для гаранта все ж могла стати не позиція громадськості, а досить високі ризики відтермінування виборів в Маріуполі. Місто знакове і досить велике, аби просто ввести там ВЦА. До того ж і держдеп, через Пайета, висловлювався за вибори у цьому населеному пункті.

Отже, як бачимо, вибори на Донбасі факт невідворотній. І кількість населених міст, де будуть проводитися виборів, стала більшою за очікувану через ряд вищезазначених причин. Та такий сценарій є набагато кращий за тотальне введення ВЦА в регіоні. Про вигоди від виборів, етапи розвитку політичного процесу у разі їх проведення в регіоні та інструменти впливу центральної влади читайте у наступній частині статті.




Комментирование закрыто.