Бліцкриг реформ провалився. Стратегія змін

Віктор Андрусів, виконавчий директор Українського Інституту Майбутнього, для "Хвилі"

Реформы

Бліцкриг реформ провалився. Настав час визнати, що спроба громадського кавалерійського наскоку на систему зазнала поразки. Це був достойний бій, в якому систему добряче пошарпали (антикорупційне законодавство та органи) і місцями завдали непоправної шкоди (prozzoro). Але вона вистояла. І сьогодні починає адаптовуватись до нової реальності, потрохи усуваючи та нівелюючи здобутки останніх років. Поодинокі громадські диверсійні групи все ще продовжують боротьбу, але вони вже оточені і до здачі залишилось небагато часу. Тому сьогодні необхідно розпочати нову розмову про стратегію досягнення змін в нашій країні.

Система

Ми думали, що перемогти Януковича – це перемогти систему. Ми помилилися. Янукович всього лише був верхушкою гігантського айсберга. Система – це сотні тисяч людей, десятки тисяч підприємств та тисячі органів влади. Однак, не це робить систему сильною, а клей зі спільних цінностей та інтересів. Базова цінність – це вищість і сакральність влади. Влада має диктувати, бо інакше навіщо вона? Система пручається кожен раз, коли її хочуть підкорити інтересам суспільства, відкрити її, зробити доступною. І навпаки вона легко лягає в руку, якщо ви хочете карати та «наводити порядок», бо всі механізми створені ще Радянським Союзом крутяться тільки в один бік, і ламаються, якщо крутити їх в інший. Системі зрозуміла розмова грошей і зверхності, бо це вказує на вищість влади.

А ще у системи є час. Вона може чекати поки видохнуться чергові спроби її змінити. Вона грає в багатораундовий поєдинок, тоді як молоді і недосвідчені активісти роблять ставку на нокаут. І хоча цей бій ми програли, разом з цим, ми отримали дуже багато досвіду та інформації, які мають допомогти виграти війну.

Стратегія змін

Справжнім реформаторам сьогодні не треба йти у владу, оскільки це нічого дасть. Наявність бачення, волі, бажання і чесності абсолютно не ведуть до результату. Будь-який результат забезпечує спроможність. Брак кадрів, концепцій, фінансових та комунікаційних ресурсів не дадуть вам досягнути бажаного результату. Разом з цим, спроможності не просто бракує у владі, спроможності бракує взагалі. Під час роботи в Донецькій області я постійно відчував брак хорошої аналітики для прийняття рішень. Спільно з представниками ПРООН ми думали над створенням незалежного аналітичного центру, але весь задум вперся в банальну відсутність кадрів для такої інституції та відсутність інтересу приїжджати з інших міст. Спроможність формується з можливості. Аналітиків бракує тому, що не було шкіл і центрів їх підготовки.

Таким чином, нова стратегія досягнення змін має будуватись формулі “Можливість – Спроможність – Результат”:

  1. Формування можливостей. Виникнення нових освітніх проектів як: Прометеус, Школа проектів УКУ, Школа мерів та інші – крок в напрямку формування майбутніх кадрів. Виникнення нових аналітичних центрів як VOX та УІМ – крок в напрямку формування нових концепцій та рішень. Збільшення кількості подібних проектів або розширенням можливостей існуючих буде збільшувати запас майбутньої спроможності творити зміни.

До можливостей слід віднести також формування нових каналів комунікації з суспільством. Комунікація через олігархічну власність не може бути ефективною, і не може сприяти появі нових кадрів та концепцій, нових інтересів у суспільства.

  1. Формування спроможності. Мобілізація на навчання і виникнення нових кадрів з сучасним управлінським баченням дає спроможність створити нову систему реалізації реформ. Напрацьовані концепції і моделі рішень стануть платформою для законодавства та державних програм. Конвертація такої спроможності в результат потребувати мінімальних затрат часу, що особливо важливо з огляду на суспільну довіру.

Велику частину спроможності складатимуть оновлені суспільні інтереси. Поки люди не зрозуміють природу високих тарифів – годі сподіватись на енергетичну реформу. Це ж стосується і інших сфер. Влада, яка не спирається на суспільний інтерес, на нове розуміння реформ в суспільстві, буде приречена витрачати більшість часу та енергії на протистояння.

  1. Досягнення результатів. Прихід до влади будь-яких нових політичних сил даватиме їм можливість створити зміни. Нові кадри, концепції, і суспільна підтримка швидко конвертовуватимуться у результат.

Саме в такій логіці я бачу досягнення змін. Всі інші підходи не дозволяють втілити зміни після отримання влади. Зокрема, і поширене бажання в першу чергу створити політичну партію. Сьогодні наше завдання множити можливості для виникнення спроможності.

А що робити з цією владою?

Сучасна влада не є хорошою, але й не є регіоналами. Заклики до чергових Майданів та революцій безглузді, бо сьогодні не існує жодного політичного суб’єкта здатного підкорити собі систему. Сучасна влада є перехідною, вона не спроможна управляти системою для досягнення диктатури і авторитаризму, з іншого боку, через корупцію вона не спроможна досягати справжніх реформ. Тимчасовість цієї влади є визначеною, не визначеним поки залишається питання: хто ж її замінить.




Комментирование закрыто.