Пенсійні забави Уряду

Олександра Мартиненко, для "Хвилі"

Маніпуляції Уряду с пенсіями чорнобильців призвели до зменшення соціальних виплат втричі.

Моя мати має статус  інваліда 3 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЄС 1-ї категорії. На облік в  ПФУ Дніпровського р-на  м.Києва була поставлена в 1999 році. На той час діяв в повній мірі закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996р, який гарантував соціальний захист ліквідаторам ЧАЄС і гідну пенсію, але, як прийнято в нашій державі, виконувати його ніхто не збирався. Мамі була призначена мінімальна пенсія за законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як і всім ліквідаторам, хто у свій пенсійний вік не вважав за необхідне розбиратися в юридичних колізіях і цілком полагався, що держава виконає взяті на себе обов язки і забезпечить гідну старість тим, хто у часи страшної  світової техногенної катастрофи на ЧАЄС , добровільно на поклик тієї держави залишив біля 4-го реактора своє здоровя, а деякі і життя. Згідно ст..3 Конституції України Права і свободи людини та  їх  гарантії  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.  Утвердження  і  забезпечення  прав  і  свобод людини є головним обов’язком держави.

На логічне запитання у інспектора ПФУ чому пенсія така маленька, їй відповіли, що якщо вона перейде з спеціальної  «Чорнобильскої» пенсії на загальну соціальну, то пенсія буде трохи вища.  Як усі громадяни похилого віку, хто більшу частину прожив за радянськи часи і звик довіряти державі, мама погодилась. Пенсія зросла на дві копійки, але людина похилого віку була рада і цьому. Коли порадившись зі своїми старими колегами, вона дізналася, що дехто отримує значно вищу пенсію, маючи такий же статус ніж вона. Проходивши цілий рік по районному та головному УПФ, намагаючись зясувати належний за законом розмір пенсії, вона тільки чула у відповідь грубі витівки та звіряння, що їй все нараховано згідно закону. Жодного разу жінці похилого віку не було роз’яснено її прав та запропоновано відновити строки оскаржування пенсії в суді. Крім того, Відповідно до підпункту 4 п.2,1 розділу II Положення про управління ПФУ, що затверджене постановою ПФУ від 30.04.02 за №8-2, компетенція відповідача, який мав своєчасно і в повному обсязі здійснювати фінансування та виплату пенсій (перерахунок), інших виплат, які відповідно до законодавства здійснюються за рахунок коштів фонду чи інших джерел, визначених законодавством. Відповідно до п.1.2 розділу І Положення, ПФУ Дніпровського району м.Києва у своїй діяльності повинно керуватись Конституцією України та чинним законом, та згідно п.2.4 роздіпу II Положення, зобов’язане суворо дотримуватись законних інтересів громадян.»

 

Виникає запитання – кого посадові особи ПФУ вважають «громадянами» і чиїх «законних інтересів»  вони дотримуються? Своїх, оскільки отримують заробітну платню з Державного бюджету України і з кожної начисленої таким протиправним способом пенсію мають величезні надбавки, преміі, доплати до основної заробітної плати? Чи Кабінету міністрів України, який завжди був і є тільки виконавчим органом влади, а не законотворчим? Свої заперечення посадові особи ПФУ навіть в суді аргументували тим, що вони діяли згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України, які звужують положення вищезазначених законів, не знайшли доказів обґрунтування правомірності своїх діянь, оскільки відповідно до ст..75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Цілком зрозуміло, звідки в країні, яка на грані жебракування, стільки міліонерів з органів тієї самої виконавчої влади – адже таких людей похилого віку мільйони. Враховуючи численні звернення до суду з приводу неправомірно нарахованих пенсій та акції протесту щодо невиконання ПФУ цих рішень, Кабінет Міністрів почав нервувати, і спочатку кормив чорнобильців, ветеранів, афганців обіцянками що держава згідно Конституції таки виконає свої обов’язки, а міністр соціальної політики Сергій Тігипко був особисто обурений тим, що пенсіонери, які мають 40-50 років трудового стажу і в важких післявоєнних роках піднимали країну, і які не приносять ніякої вигоди державі сьогодні, сміють звертатися до суду і відстоювати свої права, по яким держава мала забезпечити їм гідну старість згідно діючої Конституції, а замість цього обкрадала їх більш 10-ти років?

В своїх постановах, які Кабмін. направляв до ПФУ було порушено ст.22 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Всі ці постанови ґрунтувалися на законі «Про державний бюджет України» за відповідний період, в той час як і ПФУ і КАБ.Мін мали враховувати і діяти відповідно до неодноразових рішень Конституційного Суду України про соціальні стандарти. Майже кожного року Конституційний суд України підтверджував, що законом України «Про державний бюджет України» за відповідний період не можуть призупинятися дії інших законів та звужувати обсяг існуючих прав громадян на соціальний захист. Але оскільки звернення до суду набули масштабного характеру і це явно носить ознаки зменшення достатку міліонерів, які отримуюся зарплатню з Держбюджету, Кабінет міністрів на чолі з Конституційним судом України 26 грудня 2011 року всупереч всім попереднім рокам приймає антиконституційне рішення, в якому Конституційний Суд України розглядає принцип збалансованості бюджету як один з визначальних поряд з принципами справедливості та пропорційності (розмірності) у діяльності органів державної влади, зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік. Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України. Таким чином, сьогодні будь яка соціальна пільга, гарантія, пенсія, всупереч Конституції та існуючим законам залежить від примхи наступного премьєр міністра – кому заманеться, тому і розподілить в Державному бюджеті будь-яку суму соціальних виплат.

Тільки ніхто не звернув уваги на те, що надавши таке право Кабміну, ВР практично визнала надзвичайне становище в країні, т.я згідно ст..64 Конституції України тільки В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Якщо у країни немає іншої змоги збалансувати Держ.бюджет тільки як за рахунок найменш захищенних верств населення, то чому досі не оголошено в країні надзвичайний стан? Не призупинено виконання обов язків по іншім договорам, наприклад, сплаті банківських відсотків?

Оскільки дане рішення стосувалося так званої «законності» дій Каб.Міну, треба було затвердити подальшій деребан пенсійного фонду можновладцями офіційно та зупинити неперервний потік позовів до суду від людей похилого віку. 25 січня 2012 року Констітуційний суд України – самий гуманний и справедливій суд в мире – видає наступне рішення вже за зверненням правління пенсійного фонду України. Надати належне Конституційному суду, схаменувшись від попереднього рішення, він нагадує місцевим судам, щоб при вирішенні пенсіонних справ враховували діючи статті Конституції. Але тут виникає інша колізія – суто судова.

По Кодексу адміністративного судочинства (КАСУ), в межах якого проходить розгляд справ про соціальні виплати, суддям рекомендовано враховувати закон про Держбюджет на поточний рік і, враховуючи попереднє рішення КС, фактично відмовляти в задоволенні позовові про стягнення заборгованості з ПФ!

Крім офіційних «законних» актів є негласне розпорядження, розглядати такі справи в останню чергу, що суперечить нормам КАСУ, в яких такі справи мають розглядатися не більше місяця, оскільки соціальні виплати є єдиним джерелом існування людей похилого віку. Суди завалені такими справами. Київський апеляційний адміністративний суд тільки через рік проводить реєстрацію справ, які надійшли до суду, що протиречить ЗУ «Про судоустрій та статус суддів». Навіть після реєстрації і надходження справи до судді, такі справи розглядаються лише тоді, коли заявник наполягає через голову адмін..суду про розгляд справи, що протиречить всім нормам діючого законодавства України та міжнародного права.

Наша справа розглядалася в першій інстанції 8 місяців. До Київського апеляційного адмінсуду наша апеляційна скарга була відправлена в вересні місяці минулого року. Зареєстрована в апеляційному суді та передана на розгляд судді С.Шелест у квітні місяці. Розглянуто справу було тільки в серпні місяці після вагону листів по голови Київського апеляційного адміністративного суду з наведеними нормами законодавства.

Виникає запитання – чому, людина, яка має 40 років трудового стажу, частина якого складає работа як ліквідатора наслідків ЧАЄС, має в похилому віці розбиратися в юридичних колізіях та відстоювати свої права, яка держава їй гарантує?

Чому сьогодні в Сквирі декілька десятків чорнобильців, яки мають погіршений стан здоров я, голодують тільки із-за того, що міністр соц..політики Тігипко надав розпорядження УПФ перевірити реальний статус всіх чорнобильців і надати нові довідки, які підтверджують роки роботи як ліквідатора ЧАЄС?

Чому він не надав прокуратурі заяву провести прокурорську перевірку діяльності посадових осіб ПФУ, які свого часу приймали повний пакет документів з наявними в них такими довідками і таки призначали деяким згідно закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996р,  а сьогодні раптом виявилося що таких довідок не існує і бідним людям було урізано пенсію – єдине джерело існування — майже втроє?

 




Комментирование закрыто.