Східноєвропейські брами Китаю: Угорщина у новій стратегії Пекіна

Ілія Куса, Корнійчук Тетяна, Український інститут майбутнього, "Хвиля"

Починаючи з 2009-2010 років Китай розпочав стрімке захоплення європейського ринку. Безліч китайських споживчих товарів – від одягу до смартфонів – заповнили крамниці європейських столиць. Уперше за багато років Китай став по-справжньому потужним гравцем на ринку ЄС, у деяких сферах навіть витискаючи своїх конкурентів зі США. У 2013 році із запуском глобальної ініціативи КНР «Один Пояс, Один Шлях» та ухваленням амбітної стратегії «Зроблено в Китаї 2025» економічна і торгова експансія Пекіна стала наріжним каменем зовнішньої політики Китаю.

          Хоча основні країни ЄС з недовірою поставилися до китайської конкуренції, частина з них з ентузіазмом сприйняла входження нового глобального гравця на ринок, особливо Східна Європа, для якої Китай став не лише великим ринком і гаманцем інвестицій одночасно, але й політичним партнером, завдяки якому можна було диверсифікувати політичний вплив Росії, США та ЄС. Одним з найяскравіших прикладів такого ефективного та взаємовигідного симбіозу стала Угорщина.

          Ще на початку 2000-х років Угорщина угледіла в зростаючих китайських амбіціях свій шанс для модернізації застарілої інфраструктури, залучення іноземних інвестицій та приєднання до глобальних проектів, які могли підвищити політико-економічну вагу Угорщини на регіональному рівні. Китай та його концепція «Один Пояс, Один Шлях» була ідеальним кандидатом.

            Протягом останніх 8 років Угорщина зуміла стати одним з найважливіших союзників КНР і його найбільшим торговельним партнером у Центрально-Східній Європі. За останній рік китайці вклали близько $ 4 млрд. інвестицій у угорську економіку, а двосторонній товарооборот сягнув рекордної позначки $ 2,2 млрд.

          Для прем`єр-міністра Угорщини Віктора Орбана співпраця з КНР – це один з напрямків, який може допомогти країні залучити великий державний капітал з-за кордону та допомогти в проведенні реформ.  Зокрема, прем’єр-міністр так визначив плани держави на наступні 12 років : «До 2030 року Угорщина увійде до п’ятірки найкращих країн ЄС, де краще жити і працювати». Він також зазначив цілі, які будуть реалізовані до 2022 року: «Зміцнити культуру патріотизму і зменшити культуру ненависті; помітно поліпшити конкурентоспроможність угорської економіки; запустити нові демографічні інструменти; створити незалежну угорську армію».

          Уся ця політика, зосереджена на культивуванні націонал-патріотичних гасел, урегулюванні демографічної кризи та посилення державних інституцій, вимагає неабияких вкладень та видатків з бюджету. Єдиний варіант для угорців – якомога активніше співпрацювати з глобальними гравцями: Сполученими Штатами, ЄС, Росією і Китаєм. Це дасть Будапешту додаткові ресурси, захисний щит, зв`язки та доступ до технологій.

          Інтереси Китаю і Угорщини збігаються у цьому контексті. За словами прес-секретаря угорського уряду Бенса Тузсона: «успішне майбутнє Угорщини буде забезпечено, якщо вона зможе стати провідною державою регіону і однією з найяскравіших країн Європи протягом 20-30 років. Це вимагає підтримки, економічного розвитку і культури, збереження і передачі цінностей минулого на майбутнє». Іншими словами, успішність Угорщини на думку угорської влади залежить від вдалого симбіозу грамотної економічної та соціальної політики.

          Власне, економічна політика Віктора Орбана останніх 8 років – це фундамент його електорального успіху та високих рейтингів. І справді, із самого свого приходу до влади у 2010 році правляча партія «Фідес» проводила доволі непогану та збалансовану економічну програму. Це підтверджується відповідними цифрами:

  • Середня валова місячна заробітна плата в Угорщині в серпні склала 321 200 форинтів, що на 10,1% більше, ніж в минулому році.
  • Угорська податкова система стала більш конкурентноспроможною. Угорщина зайняла 7 місце в рейтингу податків, складеному PwC і Групою Світового банку. Секрет успіху Угорщини назвав норвезький економіст Крістіан  Антон Смедшауг: «Угорщина зберегла свій суверенітет, не запросила занадто багато іноземної допомоги для врегулювання криз, тому вона не стала боржником Європейського союзу і МВФ.»
  • За даними Національної служби зайнятості (NFSZ), опублікованій угорським інформаційним агентством MTI, в Угорщині було зареєстровано 251 000 безробітних в кінці вересня, що на 6,5% менше, ніж роком раніше.
  • Завдяки хорошим економічним показникам, вдруге в цьому році 2,5 млн осіб отримають пенсійну премію, максимальна сума якої навіть вище, ніж в минулому році, 18 тисяч форинтів.
  • В країні значно розвивається туризм. Очікується, що протягом декількох років доходи від спортивного туризму виростуть в 4 рази.
  • Мережа EURES, агентство ЄС, створене для сприяння мобільності зайнятості серед держав-членів, оголосила про захід під назвою «Нова кар’єра в Угорщині», метою якого є об’єднання тих, що шукають роботу з Угорщини, сусідніх та інших країн ЄС, з угорськими фірмами, які шукають кваліфікованих співробітників.
  • Уряд Орбана з 2010 р. приділяє особливу увагу дітям. У 2010 р. на  сімейну допомогу виділили 1 000 млрд форинтів, в 2019 р. буде виплачено понад 2 млрд форинтів.

Геополітичне становище Угорщиниа ініціативи самого уряду Орбана з розширення двостороннього співробітництва роблять її привабливою для китайських інвестицій. Соціально-економічна стратегія Орбана, готовність еліт надавати пільги китайському бізнесу, відкритість угорського ринку та політична воля правлячої партії переймати модель розвитку Китаю для своєї країни – все це сприяло розвитку відносин між двома країнами, попри географічну віддаленість та культурно-ментальну різницю. Відносини Угорщини та КНР базувалися на трьох унікальних аспектах:

  • Історія. Угорщина одна з перших визнала комуністичний Китай у 1949 році, ще коли там тривала громадянська війна;
  • Політика. Угорщина одна з перших країн, яка офіційно ухвалила стратегію уряду щодо Китаю і його глобальних ініціатив;
  • Інфраструктура. Географічне розташування Угорщини робить країну дуже привабливою для Китаю у якості регіонального логістичного та комунікаційного хабу.

У самій Угорщині значна частина політиків вважають, що саме Східна Європа є основоположним напрямком європейської експансії Китаю. На думку міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто, Центральноєвропейський регіон і Західні Балкани завжди були найбільш конкурентоспроможними серед усіх, а їхні темпи економічного зростання перевищують середньоєвропейський. У цьому контексті мета Угорщини – стати лідером регіону, який найбільше експортує до Китаю і приваблює звідти найбільше інвестицій. Також, зважаючи на напружені відносини з Європейським Союзом, Будапешт шукає партнерів у Азії, а Китайська Народна Республіка рада мати надійного промоутера своїх інтересів у Європі.

Однак не варто розглядати інтереси Угорщини через призму анти-європейських позицій. Офіційний Будапешт керується насамперед національними інтересами. Ведення ефективної економічної політики, зниження безробіття, збільшення заробітної плати та пенсій, зменшення податків за останні місяці, проголошення 2018 року — «Роком сім’ї» загалом створюють привабливий імідж Угорщини. Кінцева мета Угорщини – модернізувати країну за рахунок залучення китайських інвестицій і перетворити її на новий субрегіональний логістичний і навіть газотранспортний хаб, підв`язавши угорську інфраструктуру до регіональної архітектури.

Чому Китай шукає союзників у Центральній та Східній Європі?

Угорщина — плацдарм в китайсько-європейському співробітництві, оскільки є членом Вишеградської групи, вільного політичного угруповання Чехії, Польщі, Словаччини та Угорщини. Таким чином, Китай може використовувати Угорщину в якості прикладу для її сусідів, щоб демонструвати численні переваги, які може принести їм співпраця з азіатським економічним гігантом. Після закінчення 6-місячного головування Угорщини в Євросоюзі в 2011 році, Пекін одразу ж надав кредит у розмірі 1 млрд. євро через Національний банк розвитку Китаю для втілення спільних проектів.

Посилення співробітництва з європейською державою, яка все більше займає позиції регіонального лідера, надає Китаю чимало переваг. В першу чергу, це стосується просування і захисту його інтересів у ЄС. Китай розглядає Угорщину як нову «зірку» на східноєвропейському небосхилі, країну, яка не боїться кидати прямий виклик Брюсселю – традиційним європейським ліберальним елітам, які часто не погоджуються з політикою КНР. Відтак, офіційний Пекін просуває свої інтереси та посилює позиції, граючи на політичних та ідеологічних суперечках різних внутрішньо-європейських блоків і розбиваючи єдність ЄС там, де це цікаво китайцям.

  Наприклад, протягом останніх років Пекін посилив мілітаризацію спірних островів у Південно-Китайському морі, що викликало протести сусідніх країн, які також мають територіальні претензії на ці території. 12 липня 2016 року Міжнародний арбітражний суд у Гаазі визнав, що Китай порушив економічні та суверенні права Філіппін на спірні острови. Однак Угорщина та Греція не підтримали рішення суду, оскільки залежать від китайських інвестицій та не хочуть критикувати Пекін, незважаючи на мілітаризацію островів Південно-Китайського моря.

Пізніше, у березні 2017 року Комітет проти тортур ООН опублікував підсумковий висновок з аналізу ситуації з катуванням адвокатів у Китаї. Угорщина знову не додала своє ім’я в спільну заяву міжнародних посольств про катування і відмовилася офіційно засудити порушення прав людини у КНР.

У квітні 27 з 28 послів ЄС спільно опублікували звіт, в якому критикують Китай за порушення міжнародних норм прозорості при просуванні китайських інтересів. Єдиною країною ЄС, яка не брала участі, знову ж таки була Угорщина, яка воліла продемонструвати лояльність Пекіну в обмін на посилення співпраці, а Китай використовував відсутність єдності усередині ЄС для маргіналізації протестів європейців.

Ще однією причиною для Китаю посилити співпрацю із Угорщиною стала торгівельна війна зі США, розпочата президентом США Дональдом Трампом, який запровадив імпортні мита на товари з Китаю, Мексики, Канади та ЄС, щоб спонукати споживачів купувати американські товари. Проголошення ним митних бар’єрів і для європейських товарів в Америку призвело до справжньої паніки в країнах ЄС, які одразу ж запровадили зустрічні мита проти США. Користуючись нагодою, Китай пішов на  зближення із європейськими країнами.

Хоча Китай і США заявляють, що їхня економіка не надто постраждає від взаємних мит, обидві держави відчувають необхідність перестрахуватись і компенсувати втрати співпрацею з іншими державами, щоб не зазнати тяжкі економічні втрати. Тому Китай розпочав активно розвивати відносини із низкою європейських країн. Прем’єр-міністр Лі Кецзян заявив, що Китай не має наміру розколоти Європейський Союз, а розглядає його лише як могутнього торговельного партнера. Це цілком відповідає геополітичній стратегії Китаю на європейському континенті. Попри політичні та ідеологічні розбіжності, китайським елітам вигідніше зберігати цілісність Євросоюзу на противагу Сполученим Штатам, лише іноді граючи на розбіжностях європейців заради просування своїх комерційних інтересів.

Проте, на відміну від Угорщини, багато країн Центральної Європи все-таки занепокоєні посиленням економічних зв’язків з Китаєм, оскільки побоюються розколу всередині Союзу. До прикладу, Європейський Союз незадоволений проектом будівництва залізниці із Сербії до Угорщини, тому що робота була доручена китайській компанії без будь-яких конкурсних торгів. Пізніше 12 вересня Європейський парламент запровадив санкції проти Угорщини у зв’язку з тривалим порушенням правил та цінностей Євросоюзу Будапештом. Натомість Угорщина заявила, що це напряму підштовхує її до співпраці із Китаєм. Крім того, 11 листопада прем’єр-міністр Віктор Орбан заявив на форумі провідних німецьких компаній в Берліні: «У Центральній Європі все ще є значні проблеми розвитку інфраструктури, і вона звернеться до Китаю, якщо Європейський союз не зможе надати фінансову підтримку».

Отже, якщо країни Центральної та Східної Європи загалом підтримують та розвивають співробітництво із Китаєм, то провідні держави ЄС виступають проти цього. У цьому році франко-німецька делегація навіть приїжджала до Будапешта переконувати угорців відмовитися від зближення з Китаєм, однак останні відмовилися.

Формат «16+1» — нова загроза цілісності Європи?

Співпраця двох держав більшою мірою заснована на форматі «16+1», що ознаменувала собою початок зусиль Китаю вплинути на Угорщину і посилити свої позиції у Центральній та Східній Європі. Під час візиту в 2011 році колишній прем’єр-міністр Китаю Вень Цзябао чітко окреслив мету цієї форми співробітництва: «Угорщина стане брамою на європейський ринок».

Офіційно запроваджений у квітні 2012 року, формат «16 + 1» є ініціативою Пекіна з метою співпраці з 16 країнами-членами Європейського союзу і п’ятьма балканськими країнами: Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чеська Республіка, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Македонія , Чорногорія, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина і Словенія. Цей формат базується на економічній співпраці з Китаєм у багатьох областях, включаючи інфраструктуру, фінанси і технології. Він також унікальний тим, що це, по суті, єдиний приклад зовнішньополітичної співпраці між цілою групою європейських країн і державою поза ЄС.

В останні кілька років співпраця «16 + 1» між Китаєм і Східною Центральною Європою стала зразковою. Торгівля між двома регіонами зросла більш ніж на 10%, в минулому році — на 68 млрд дол. Китай інвестував 10 млрд дол. в регіон, в той час як регіон інвестував 1,5 млрд дол. в Китай.  В 2009 році в Угорщині був відкритий перший закордонний офіс Агентства з інвестицій в Китай (CIPA).

Цей формат співпраці в кінцевому підсумку став підґрунтям для ініціативи «Один Пояс, Один Шлях» (OBOR), оголошеній в 2013 році. Угорщина — перша європейська країна, яка підписала меморандум про взаєморозуміння з Китаєм з метою просування цієї ініціативи президента Сі Цзіньпіна.

Головна мета ініціативи – формування нових глобальних торгових комунікацій, орієнтованих на Китай, через фінансування інфраструктурних проектів у Європі, Африці, Латинській Америці. Попри те, що офіційний Пекін переконує потенційних учасників ініціативи у винятково мирному та економічному характері проектів, у ЄС не всі з цим згодні. На засіданні 39-ї сесії Ради ООН з прав людини група експертів з Європи відкрито поставила під сумнів справжні мотиви Пекіна у своїх закордонних ініціативах. До прикладу, у грудні 2017 року Шрі-Ланка не змогла погасити кредит в розмірі 6 мільярдів доларів і була змушена передати порт у володіння Китаю.

Китай кидає виклик світовому порядку, встановлює свої міжнародні правила,  хоче стати світовим лідером. Для Європи це представляє реальну загрозу втратити свої позиції на світовому ринку. Наприклад, коли Китай без жодного розіграшу тендеру прокладає залізничні колії у Європі.

Прем’єр-міністр Віктор Орбан відкрив свою країну для інвестицій Китаю. У 2012 році він розпочав політику «Східного відкриття», спрямовану на зміщення зовнішньополітичного вектору Угорщини з Західної Європи на Азію. Наступного року угорський парламент запровадив «резидентний облік», щоб надати багатим іноземцям права на проживання за великі інвестиції. І це відбувається в той час, коли Угорщина ухвалює один із найжорсткіших заборон на імміграцію в Європі, тим самим погіршуючи відносини із провідними державами ЄС.

За даними міністерства закордонних справ Китаю, китайські компанії інвестують в розвиток секторів хімічної промисловості, фінансів, телекомунікацій, енергетики та логістики Угорщини. Зараз в країні діє понад 5 тисяч китайських компаній. Зокрема, у сфері комунікацій китайський телекомунікаційний гігант Huawei забезпечує понад 70% угорського населення своїми мобільними послугами.

Між країнами швидко зростає туризм. Air Chinа запустив прямий рейс з Будапешта в Пекін. В травні 2014 р. у Будапешті відкрився регіональний центр туризму Китаю і Східної Європи. Минулого року 227 тисяч китайських туристів прибули до Угорщини, що на 34 % більше ніж у попередньому році. У першій половині поточного року кількість туристів зросла на 11% (140 тис.).

В Угорщині також діють компанії у сфері електроніки (Hisense Co., Ltd.), хімії (Wanhua Group), механічної промисловості (Canyi). Присутність Китаю в Угорщині також помітна з погляду культурної та освітньої дипломатії. В 2006 році був заснований Інститут Конфуція в Будапешті.

Залізна дорога між Угорщиною та Сербією

Наприкінці 2013 року Китай уклав угоду з Угорщиною і Сербією для спільного будівництва залізниці між цими двома країнами. Повна довжина шляху складає 350 кілометрів, з яких 160 кілометрів на території Угорщини. В даний час велика частина залізниці є односторонньою, а інфраструктура неабияк застаріла.

China Railway Group вже виграла відповідний тендер, але поки не приступає до робіт, вивчаючи фінансову спроможність проекту, вартість якого попередньо оцінюється в $ 2,89 млрд. Його метою є полегшення транзиту китайських товарів через Балкани з грецького порту Пірей (який належить китайській компанії China Ocean Shipping Co.), щоб досягти ринків Центральної Європи. Очікується, що проект буде завершено в 2023 році. Обґрунтування модернізації залізниці стало предметом обговорення в Угорщині, і багато хто сумнівається, чи дійсно проект допоможе угорській економіці. Інші ж вважають його економічним виграшом.

Угорсько-китайське співробітництво динамічно розвивається у всіх сферах. Угорщина все більше позиціонує себе як регіональний лідер, керується виключно національними інтересами та веде незалежну зовнішню політику, яка часто суперечить цілям Брюсселя. Китай – світовий економічний гігант, який зацікавлений у розширенні свого впливу на Європу. Обидві держави користуються багатьма перевагами від співпраці – в Угорщину регулярно надходять великі суми інвестицій, Китай – реалізує ініціативу «Один пояс, один шлях» та створює сприятливий імідж серед центрально-східних європейських держав в рамках формату «16+1», посилюючи свою вагу у Європі у межах протистояння з франко-німецьким тандемом усередині ЄС.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook

 


Ответить