Як українців зробити кріпаками vs звільнити від рабства. Ідеологія

Олександр Гальченко, для "Хвилі"

kripaki

Я і близько не уявляв всю глибину «кролячої нори» в яку ми падаємо … І справа навіть не в тому, що сучасна Україна мало не щодня ілюструє самі негативні приказки-меми щодо імпотентності антикорупційних органів — і старих і нових: «Курикіна посадять, а Кукурикін його викупить» (практика внесення застав за видатних злодіїв-корупціонерів), «круговая порука мажет как копоть» (буквально керівництво до дії для міністрів, хто поручився за підозрюваних в казнокрадство в особливо великих розмірах), «так тепер їм талони на посилене харчування видавати?» (триваюче тендерно-госпідрядне годування перевірених корупційних кадрів, присвоєння їм державних нагород і звань) …

До пори всім нам, від пенсіонерів до прем’єра залишається тільки посилати «промені добра» на їхню адресу — миленькі, ну почніть працювати вже, ну посадите хоч когось із кількох сот найбільших злодіїв, ну відпрацюйте нарешті свої сотні тисяч гривень премій щомісячних з народних грошей (недоплачених нам всім в пенсії, зарплати, стипендії). Поки що ми не можемо змінити статус-кво в цьому питанні — не вдаватися ж до практики цивільних арештів порушників водного, земельного, житлового, податкового та інших кодексів і законів, дійсно ж (або це таки єдиний вихід?)

Але є питання з топ-5 пріоритетів, на рішення якого в інтересах майбутнього країни якраз може вплинути кожен з нас окремо — причому без ексцесів і в рамках «діючого законодавства», як люблять примовляти чиновники. Це питання про землю — ага, пройшло сто років після 1917 року, а все як в перший раз. Як міський житель, не звертав на нього уваги і ось пару місяців назад допоміг знайомої по суду оформити спадщину на пай.

Будь-якій порядній в загальноприйнятому сенсі людині, що володіє звичайним життєвим розумом і ознайомилася з вихідними даними, питання чи треба дозволити людям — власникам екс-колгоспних паїв продавати їх (тобто землю с / г призначення), здасться риторичним. Однак, в «кролячій норі» не все так нудно однозначно, тому буду максимально докладний, де зможу — афористичний і наочний на особистому прикладі з ілюстраціями.

Як епіграф: намет тимошенківського референдуму за заборону продажу землі в Києві, в декількох сотнях метрів від арени недавнього Євробачення (подібне поєднання вже нонсенс, тому що право приватної власності і можливість вільно розпоряджатися нею є базова європейська цінність, але таких парадоксів далі буде ще кілька). Дівчина — промоутер, років 15-17 — ви знаєте, кажу їй, що заборона на продаж земельних паїв є фактично продовження колгоспного рабства для жителів сільської місцевості? Ви знаєте, що селяни в СРСР змогли отримувати паспорти тільки з 1974 р, а до того вони не мали права вільно виїжджати за межі свого району — тобто були по суті кріпаками-лайт (ака колгоспники). Ну чому ж, відповідає — мій батько 1970 р.н. і він отримав паспорт! Ну так, говорю — він і отримав десь в 86-м ….

WTF!? Жєсть… Це зараз так вчать у школі — механічно компілювати цифри, факти в стилі копі-паст + ватяне накачування морально нечистоплотних політиків, тупе пересмикування фактів (в тій же референдумної агіт-газеті) + щоденне інформ перевантаження — вистачить не вистачить бланків паспортів, а якщо вистачить то кому і т.п. безглуздий і нещадний для мозку покемон-ньюз.

З двадцяти опитаних родичів, друзів і просто перших ліпших всього двоє за продаж землі, 4-5 не визначилися тому що не володіють інформацією, інші проти — вибірка дуже точно відповідає соцопитуванням — всього близько 20% «за». Далі буду приводити їх судження, зі своїми коментарями для набору доводів за (або проти) продажу. Причому, ті хто «за» самі формулювали аргументи.

Отже, юрист агрохолдингу в Новгород-Сіверському, куди ми приїхали з рішенням суду про спадщину підписувати договір оренди паю: «скажу як юрист – не можливість продати приватну власність (пай), гарантовану державою у вигляді кадастрового номера/держакту — є нонсенс» (ще троє опитаних працівників холдингу були «проти»). В принципі, на цьому можна завершувати статтю, тому що подібний аргумент «за», як сказали б математики, є необхідним і достатнім — бо не може бути життєздатною держава, побудована на нонсенсах. Приклад тому СРСР, де безліч економічних, міжнаціональних, політичних, соціальних нонсенсів маскувалися евфемізмами на кшталт «персональний автомобіль» (тому що за задумом Ілліча & Ко приватної власності не повинно було бути, а приватне повинно бути завжди і всюди підпорядковане громадському), «автолюбитель» замість автовласник, військова агресія — «інтернаціональний обов’язок», «вибори» без вибору з декількох кандидатів, тощо …

«Земля – це єдине що лишилося в українців…» — читаю у фейсбуці дуже розумної й талановитої людини (ще б пак! – мій видавець). «Народний Рух України виступає проти продажу землі с/г призначення….» — продовжує він. Це був один з шоків, який змусив взятися за вивчення питання. «Землю продавати не можна, земля – це єдине що лишилося в українців…» — це вже своячениця, працювала в колгоспі, має пай – дослівно повторює одного з очільників НРУ.

Взагалі то українці мають бути багаті зовсім іншим – допитливим розумом, загальнолюдськими позитивними моральними, духовними та соціальними цінностями, розвиненими навичками. Сума всього цього й дозволить досягти української мрії – побудувати справедливу, сильну, вільну державу з розвиненою освітою, наукою, промисловістю (авжеж – і про с/г не забуваймо), с високими соціальними стандартами. Подібна країна автоматично похідна від високого рівня доходу переважної більшості громадян, напрацьованого їх талановитим розумом та вмілими руками (а не як зараз – корупційно-політичними зв’язками).

Ще кілька загальний моментів:

Багато хто з «городских» просто заздрить селянам — власникам паїв, мовляв «чого це вони мають пай, а я не маю?» Мої діди мешкали у маленькому райцентрі, який я вважав за село, у порівнянні з київським масштабом – так от, вони хрестилися кожного разу, як заходила мова про колгоспний устрій – «бог милував від роботи у калгасі». Розпаювання колгоспних земель це мінімальна компенсація селянам за моральні (фактично були кріпаками!), фінансові (грошей не платили!) та фізичні страждання (як казала на мене моя бабця – «городське дитя – не втягнутий до роботи (на полі)», коли я не міг з нею змагатися на прополці.

Тут же загальна заздрість (ака жаба) – «це буде як з «прихватизацією» – ми нічого не отримали від приватизації тоді й нічого не отримаємо від продажу землі зараз», «все скуплять олігархи». Свій приватизаційний сертифікат я обміняв наприкінці 90-х на акції (паї) не пам’ятаю якого підприємства, а у середині «нульових» продав десь за 300-400 дол., що було на порядок (це в десять разів) більше, ніж пропонували напряму за ПС. Ці гроші я пропив на здоров’я – це шарові гроші, я не мав ніякого відношення до цього підприємства. Я розумів, що це благоглупість-шариковщина – «взять все и поделить», така ж сама як і сентенції «земля це загальнонаціональна цінність, суспільне надбання і т.і…» Більше того – на місті директорату-співвласників підприємства я б також знайшов способи позбавитися подібних «лівих» нахлібників. А от для своїх колег-працівників підприємства я б намагався створити максимально прозорі та справедливі умови отримати частку «по труду» для кожного. Я знаю всього лише кілька підприємств, де рядові працівники отримали частину акцій свого заводу та щорічно отримують по кілька тис. дол. дивідендів – одно з таких на РФ (при тому, що директор-співвласник зразковий ватнік – «так по телевізору сказали» — так, можливе й таке поєднання).

Стосовно олігархів – всі ці хлопці є похідним від лінощів, інертності, німоти суспільства, себто кожного з нас. Вони живляться нашими заздрощами, хибними мотиваціями, не бажанням (а часто густо вже і не вмінням) логічно мислити та критично аналізувати факти, плеканням негативного відбору (вибору) на державні та політичні посади. Хіба вони «чудища вида ужасного» — ні, доволі пересічні за розумовими здібностями індивіди, хіба що зазвичай більш жадібні, безпринципні та нахабні. Їх всемогутність – міф, роздмухуваний нечистими на руку та душу політиками. Вони щось на кшталт того павука чи таргана з дитячих віршів — достатньо з’явитися герою комарику чи горобцю (фізично це кілька десятків чиновників МВФ та ЄС), якому набридло що його шиють в дурні та крадуть гроші його платників податків, як пшшш й здувся укрнафтоприватовський властелін (зараз намагається повернути банк – нажаль, не здивуюся, якщо йому це вдасться — може ще й медаль дадуть). Достатньо запустити державну всеукраїнську програму зовнішнього утеплення житла за принципом 50/50 на законодавчому рівні, як пук – й лопнула мильна бульбашка енергетичного володаря більшості ТЕСів (доречі, це ще одне з топових завдань, про що згодом). Уявіть собі що буде, якщо 42 млн. українців ввімкнуть здоровий глузд та гідність!

Подивимось як на земельне питання відповідають патріотично-демократичні партії, що мають фракції у обл-, райрадах та навіть у ВР:

«Свобода» — ось це шедевр: «На нашу  думку, землю необхідно віддавати  у довгострокову оренду  з правом успадкування оренди за досить велику плату, яка наповнюватиме народну скарбницю постійно, а не хаотично й одномоментно. Таким чином земля не втратить свого стратегічного призначення та стане майже невичерпним ресурсом». Останній раз подібну семантичну кашу бачив у роботі московських генетиків, які намагалися довести генетичні відмінності українців різних регіонів України – коли вони спробували замаскувати факти про загальну єдність української популяції щоб підладитися під очікування кремлівських замовників щодо протилежного.

Це окрім традиційного загальнополітичного бла бла бла про «найсвятіше, загальнонародне надбання…», коментувати яке немає сенсу. Далі читаємо – «у земельному питанні ВО «Свобода» послідовно дотримується традиційної — націоналістичної позиції: «… за те, щоб українські селяни самі організували своє господарство й керували ним … за право приватного землеволодіння для селян у межах трудової норми, без права на спекуляцію землею» (З Постанови ІІ Великого збору ОУН, квітень 1941р.)» — це було 17 січня 2007 р.

А ось 19 квітня 2017 р. — «Олег Тягнибок наголосив, що українська земля сільськогосподарського призначення не має бути товаром. За його словами, «Свобода» виступає взагалі за заборону продажу сільськогосподарської землі». А далі як в тому анекдоті – а товариш генерал (може здоровий глузд чи рештки совісті, чи мвф з госдепом) сказав, що крокодили літають – ну, літають, але низенько: «У державі має бути створено національний земельний банк ‒ тільки він зможе скуповувати приватизовані паї, якщо ж людина все ж таки має бажання продати свою землю».

Як казав вище, колгоспний устрій у СРСР був фактично різновидом рабства («кріпацтво», це евфемізм на супернегативний тисячолітній термін «рабство»). В Україні на кінець XX століття – до моменту розпаювання колгоспних земель було 6,7 млн. рабів — рабів версії лайт, яких коммі-ідеологи маскували евфемізмом «колгоспники». Шокує те, що й зараз – у першій чверті XXI-го вони по суті остаються рабами – прив’язаними до свого наділу кріпаками-колгоспниками, тому що не можуть їм вільно розпорядитися на свій український розум!!! Гаразд, нові часи – нові методи й терміни – якщо раніше кріпаки та колгоспники були прив’язані до землі (панської, або радянської у межах району) то зараз «те же груши, только в профіль» – земля (пай) прив’язаний до екс-колгоспника, що юридично створює ситуацію гібридного кріпацтво-колгоспництва.

Нижче, в кількох абзацах буде показано, як на 100% відповідно можна втілити земельні тези ІІ Великого збору ОУН, нарешті. Якби якимось чином панове українські націоналісти олд скул — Бандера та Шухевич почули-побачили в кого деградували сучасні «українські націоналісти» (як вони полюбляють себе називати) та які ідеї нео-комуно-кріпацтва пропагують – «а чи ви не нквд-мгб-істськи перевертні, панове керманичі «Свободи»? — було би логічним їх запитання.

НРУ якщо не відкрито проти ринку землі, то як мінімум має якусь розмиту не виразну позицію. «Самопоміч» не відстає – єдине що нагуглив у них, це блок-схема «як поляки захищають свою землю сільгосппризначення». Із семи тез в трьох відсилають до держави, плекаючи патерналізм. З кількома тезами можна погодитися з уточненнями, дві повна нісенітниця — про 5-літній ценз осілості біля полів, що купуються та агроосвіту для купівлі землі. По першій — Україна поки що єдина, а українці — єдина спільнота в її межах. А по другій – головне фермеру мати клепки у голові та вмілі руки (взагалі то як і будь якій людині), а так агродипломи будуть тупо купувати – у нас й так «кандидатів в доктора» хоч греблю гати. А загалом в такому контексті порівняння з Польщею некоректне, тому що там навіть за ПНР не викорінили приватну ініціативу, в тому числі на селі – там вихідно була достатня кількість дрібних фермерів.

Для мене це черговий шок та парадокс — націоналістичні, патріотичні, демократичні партії продовжують традиції багатовікового кріпацтва, яке в Україну принесли московські завойовники. Що тут сказати, «Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли…» — ви панове вже визначиться – або мораторій знімайте, або портрети Тараса Григоровича. Тут цілий букет нонсенсів – «Рух» за знерухомлення (ринку землі); «Свобода» за не свободу (принаймні, не повну свободу) розпоряджатися своєю власністю; «Самопоміч» не бачить можливостей та не вірить у здатність людей помогти собі самим, відсилаючи до держави.

Це все було б традиційним вже більш як чвертьвіковим млявоплинним політичним процесом, ніби й не надто шкідливим, якби не агресія з боку РФ. Пряму збройну поки що вгамували життям героїв війни на Донеччині та за допомоги світової спільноти, але набагато підступніша, довготриваліша, та всеосяжна – ментальна агресія, яка створює передумови для гібридної війни та прямої перемоги РФ.

Що сказати? Ви, панове українські патріоти, таки брати росіянам — ментальні, та своїми діями (у земельному питанні та деяких інших, нажаль) легітимізуєте вторгнення РФ. Подивіться на мапу на якій зображено кордони сучасних країн – зазвичай вона називається «Політична карта (Світу, Європи) – не етнологічна, не національна, не генетична, навіть не мовна. Отже, у політичному сенсі велика кількість політиків в Україні діють у фарватері політики РФ, мавпуючи Путіна у намаганні знерухоміти якомога більше сфер життя, нав’язати українській спільноті гіперопіку-патерналізм – відучити від ініціативи, відбити навички думати та приймати рішення, позбавити віри в себе й своїх співгромадян та надбудувати всеосяжну Державу. Звичайно, це все мабуть з благих намірів втілити віковічну утопію про країну — Місто Сонця, в який чиновники хабарів не беруть за «розподіл», «вирішування», «виділення», «продаж» та «купівлю» (в нашому контексті – землі; а є ще приватизація держпідприємств, комуналка, банківська сфера, тендери, дозволи на будівництво, МАФи і т.і…) й всі у вишиванках… 😉

Так, панове українські націоналісти (сподіваюся, все ж таки без лапок) ви підживлюєте ватну ідеологему, пануючу серед 86% ваших ментальних політичних братів на РФ – «Україна це велика сепаратистська територія (тому вживають прийменник НА) — частина Росії, пов’язана з метрополією спільною майже 400-літньою історією (в тому числі кріпацтва), а ополченці Донбасу намагаються просто гармонізувати ситуацію, повернувши Україну «на круги своя».

Сторонньому спостерігачу (більшості країн світової спільноти) дії Путіна навіть можуть здатися дуже милими — як люб’язна допомога своїм ментальним політичним братам більш швидко та ефективно досягти патерналістських цілей. На тлі подобної легітимізації відомий вислів «пєвца ротом» про «сварку двох братів» виглядає адекватним та розумним спостереженням за діями поки що більшості українських політиків, що хибно потакають хибним очікуванням гіперпатерналізму у 80% громадян (так самопідживлюючаяся система – хибний до хибного).

Як не може бути напіввагітності, так і не може бути напівраба – раб або не раб (не важно – фізичний чи ментальний). Напівраб завжди програє 100% рабам, які більш мобілізовані, не витрачають час, енергію та не порушують рабської єдності, наприклад дискусіями в якій мірі їм бути кріпаками на землі. У питаннях створення 100% рабів на засадах скрєпності, святенності, сакральності, державності (імперія як найвища стадія державності), патерналізму і т.і. — всі патенти на РФ. І якими б талановитими не були українські політики в обстоюванні тези «краще бути бідним та хворим, ніж здоровим та багатим» (себто задовольнятися отриманням орендних копійок за пай та нічого не міняти) вони вторинні відносно своїх колег на РФ. А це значить, що Україна приречена на програш та чергове підкорення з боку РФ.

Як це було у 1918-19 рр., коли всі ці достойники – Петлюра, Грушевський та інші намагалися побудувати в Україні все так само, як було при Росімперії, тільки у вишиванках та українською мовою. Звичайно, московські більшовики вкотре обдурили українців, почав згортати НЕП у 1928 році, а завершили цю нехитру двохходовку (дати-забрати) каральною акцією у вигляді Голодомору 1932-33 рр. Але ж спочатку вони розпаювали тодішні версії колгоспів – поміщиків, церковні та державні землі, що й привело к відродженню економіки а у політичному сенсі відвернуло українців від цих зовнішньо українських, але ментально росімперських політиків. Вже у нашу добу також був дуже наочний приклад, коли українці не повелися на псевдо патріотичні та патерналістські промови, за якими стояли справи по консервації олігархічного консенсуса та посилення покріпачення та безправ’я – 55% зліт та падіння до 1% Віктора Ющенка.

А от вільні люди (в тому числі в питаннях розпорядження своєю землею) на порядок більш ефективніші (сильніші) ніж раби.

***

«Вы наверное из России, смотрите как мы тут дурни живем» — жіночка середнього віку на сусідньому наділі на околицях Новгород-Сіверського (50 км. до кордону з РФ) зреагувала на мій не тамтешній вигляд – у шортах та з фотіком на шиї. Я навіть розгубився як на це реагувати. Запитав невпопад про продаж землі – «борони боже, продавати землю!» Причому з подальшого короткого спілкування вияснилося, що вона звичайно ніяка не сєпарка – просто затуркана життям та задурена морально нечистими українськими політиками.

Коли я кажу про те, що українці (і політики і пересічні) деградували, то: а) апелюю до самих себе – українців; б) порівнюю зі славетними предками (про це далі); в) думаю що ми поки що остаточно не виродилися (як на РФ) та починаємо повільно відповзати від точки неповернення — що є принципово протилежне плеканню комплексу неповноцінності відносно іноземців, який визрів на Донеччині у «путінвведи». Тому не зміг з нею навіть на одному полі стояти – відійшов подалі.

Путін, звичайно видатний діяч (за знаком «-», причому й для РФ, в кінцевому підсумку кількох десятиліть), але ж не настільки всемогутній, щоб виїсти мозок 80% українців. Подібна ватизація-деградація це з більшого вітчизняне, якщо завгодно – самостійне та незалежне «надбання».

***

В умовах прямої російської агресії фактор остаточного звільнення селян від гібридного кріпацтва та вивільнення їх розумового та трудового потенціалу як вільних людей також є достатнім аргументом на зняття мораторію.

Докладно аналізувати аргументи застрільників референдуму з «Батьківщини» не можу, спрацьовують запобіжники від позамежного цинізму, єзуїтства, брехні та пересмикування фактів. Щиро дякую журналістам, які з точки зору банальної ерудиції денонсували всю тимошенківську шариковщину. Ось тут також непогана добірка противників та прихильників скасування земельного мораторію. Узагальнено, всі аргументи прихильників гібридного покріпачення українських селян органічно вкладаються в один семантичний ряд з іншими фейками, безглуздостями та оксюморонами різних епох та контекстів: «захистити маленького українця», «зупини розкрадання землі!», «всі на боротьбу з пияцтвом!», «штучно занизити вартість і дешево скупити землю», «вимагаємо повернення валютних кредитів за курсом 8,0!», «зняття мораторію зробить українців кріпаками», «клаптик землі та двох рабів», «змусити власників продавати землю», «дамбас не поставить на колени», «перепродати землю іноземцям», «плашек 5/8 у них нет, а травмай собираются пускать», «зростуть ціни на продукти», «продовольственная программа – дело всенародное», «продаж землі спровокує агресію РФ», «не критикуйте владу, а то Путін нападе», «Пьянству – бой!», «Миру – мир!», «робочих місць стане ще менше», «Донбас буде платити спецподаток на відбудову Майдану», «злочинність вийде з-під контролю», «мальчика распяли в трусиках», «лихі 90-ті повернуться», «наколотые апельсины», «на Майдане зашкаливает преступность», «українці тікатимуть за кордон», «безвизовый режим с ЕС – это, по сути, приглашение в рабство», «потрібно підвищити рівень доходу населення до європейського, перш ніж продавати землю», «Донбасс всех кормит», «решения XXII съезда КПСС – в жизнь!», «абыр абыр абырвалг» …

Як і ініціаторам референдуму, мені теж дуже не подобається відношення президента Порошенка до цього питання, але з діаметрально протилежної точки зору – за його кволу та не виразну позицію. Він має можливість стати воістину Героєм – остаточно визволити українців від майже 400-літнього рабства. Пане президенте, благаю – дайте копняка численним «мінінформполітикам» — створіть систему інформування-просвітництва населення по земельному питанню! Звичайно, якщо Ви не випадково очолюєте список прихильників вивільнення селянської земельної власності, а відтак і їх самих із тенет квазі-нео-гібридо-кріпацтва. Також, до такого просвітницького проекту запрошуються журналісти та блогери – створіть будь ласка сторінки на ваших інтернет-ресурсах, передачі на ТВ, колонки в газетах.

В мене немає беззаперечних доказів роботи лідерів рейтингу противників вивільнення землі на зовнішнього ворога, але на підставі логічного аналізу їх дій вимальовується висновок про підсвідоме (чи все ж таки свідоме?) находження їх у стані внутрішніх ворогів української спільноти, поряд з агроолігархами та чиновниками топ-корупціонерами. Панове, не зашкварюйтеся ще більше – обирайте поки не пізно бік людей та Україну – вам зарахується.

На Чернігівщині не благозвучний термін кастрація (кабанчика) замінюється евфемізмом «легчити». У дитинстві, десь в 6-7 років гостюючи у бабці прокинувся зранку від поросячого вереску — це ми його «чистимо» сказав дід, не вдаючись до подробиць. А йому не буде погано? — ні, йому буде добре – не буде відволікатися, буде краще їсти та швидше рости.

Хіба не пряма аналогія з тим, що роблять з народом політики – «легчат» наші розум та душі, поки підконтрольні їм держчиновники цей народ майже фізично «чистят» — грабують? Підсумовуючи першу частину – навіщо це все мені? Відповідь проста, як казали в моєму щасливому нивковському дитинстві — мені просто «западло» спілкуватися із співгромадянами з чищеним розумом та легченою волею. Але я не полишаю надії та продовжую спроби змінити пропорцію «легчено-чищених» vs дієво-свідомі українці з 80/20 на хоча би 20/80. Ті хто здався – емігрували, або остаточно «зватніли».

У другій частині на конкретних прикладах розкладу по полицях наявну ситуацію з землею.




Комментирование закрыто.