«Таємні політконсультанти» та місцеві вибори

Наведу аргумент: основна проблема виборів за новим законом, зовсім не як виграти вибори у публічній площині, а як виграти внутрішньопартійну боротьбу. Фактично, новий закон створив ситуацію вакууму, коли на регіональному рівні більшість бізнесменів навкидали мільйони в громадські організації, розпіарили конкретні бренди, а тепер не зможуть взяти участь у виборах. Це означає, що їм не залишається інших варіантів як йти в Батьківщину, НСНУ або ПР, які і мають найбільше зареєстрованих осередків. Уявіть рівень цієї конкуренції, і подумайте, чи перемога залежить саме від піару?

У мене за плечима дві повноцінних передвиборчих кампанії, досвід аналітика КВУ, та й зрештою просто аналітика. Тому про те, що піде далі я знаю не з книжок. Отже, політконсультування – це свого роду азартна гра. В цій грі на стіл лягають фішки бізнесу, і за ними приходить ціла купа азартних гравців. Особливістю цієї гри є те, що по-факту, не можливо оцінити вартість послуг політконсультування. Бажання бізнесу виграти вибори на стільки велике, що вони готові платити шалені суми за додаткові гарантії. Звідси і починаються історії про те, що хтось продав технологію обдурювання людей за півмільйона. І я підтверджую, що такі випадки мають місце. Я знаю одну політичну силу, яка за кольори, символіку і стиль заплатила 800 тисяч доларів.

Бажання виграти такий куш притягує банди аферистів в тому числі із закордону. У двох виборчих кампаніях 2006 і 2007 мені довелось бачити їх вживу. Ситуація виглядає наступним чином. Якщо бізнесмен чи відомий діяч планує взяти участь у виборах то вже в якийсь спосіб це проявляв. Аферисти знаходять його, зустрічаються на каві, і передають список своїх перемог. Бізнесмен зі здивуванням бачить там перелік дійсно успішних нещодавніх кампаній і проникається ілюзіями щодо власної перемоги. Після того як він погоджується їх найняти вони приносять йому звичайні підручникові речі про організацію виборчої кампанії, просування меседжів, піар. Все це виглядає модно, і бізнесмену не просвітленому та заангажованому здається, що справа виграна.

Увага, такі політконсультанти ніколи не беруть участі у самій виборчій кампанії як актив. Вони не наймаються на роботу, а просто продають «технології». Окрім цього, звісно, треба провести тренінги та навчання по новій технології. На практиці, у 2006 році я зустрів поляків, які звісно керували штабом Качинського і завдяки їм він виграв вибори. Але про це, звісно, ніхто не знає, бо політтехнологи ховаються. Свої послуги вони оцінювали у 200 тисяч доларів. Мене долучили вивчити цю технологію. Після коротко ознайомлення з матеріалами та ще коротших бесід я зрозумів, що вони навіть найменшого уявлення немають що таке вибори. Бо якщо хтось думає, що вибори — це біг-борди та відеоролики, то він звичайний профан. Вибори — це робота з людьми, в тому числі організація людей на роботу з людьми. І, повірте, якщо бізнесмен не знаєте цієї істини, то із мільйона вкинутого в кампанію, до результату в кращому випадку дійде 100 тисяч.

Я також зв’язався із знайомими поляками, які ніколи не чули таких політтехнологів. Нажаль, у цих поляків були свої лобісти, тому на мої застереження не звернули увагу. Партія з тріском пролетіла на виборах.

Наступна історія була у 2007 році. Знову на горизонті зявились круті нікому невідомі політтехнологи з Росії. Їхній послужний список включав приголомшливу перемогу партії Справедлива Росія над Єдиною Росією у Ставропольському краю. Вони також принесли декілька заготовок а-ля вам треба організувати побиття начальника штабу або підпал його машини. Після короткого вивчення крутих «чуваків» виявилось, що це всього лише випускники політології російських вузів. А в Ставропольському краю ставленик влади програв тому, що його дружина злила в пресу все про його темні справи, в тому числі наркозалежність.

Тепер перейду до правди про так звану необхідність приховувати участь у виборах. Відразу встановимо відмінність між приховувати інформацію про клієнта та ховатись. Отже, нормальний прагматичний бізнесмен ніколи не буде мати справу з просто «крутими чуваками». Він буде мати справу з фірмою, яку представляють ці люди. Очевидно, що виборами не можна постійно заробляти, бо самі вибори справа одного разу на кілька років.

В більшості, у міжвиборчий період «політтехнологи» працюють успішними маркетологами та піарщиками в сфері бізнесу. Вони розкручують бренди компаній, створюють рекламу, завойовують ринки. Відповідно, такі фірми мають успішну історію, і якщо неможливо переконатись у виборчих успіхах, то цілком достатньо буде ознайомитись з успішною розкруткою компаній. У США передвиборчі штаби кандидатів взагалі очолюють топ-менеджери телевезійних каналів, а телереклама складає 60% бюджету. Інновації запропонував Обама. Між іншим, на прикладі Обами можемо подивитись чи дійсно політтехнологи ховаються. Так, Девід Плуф та Девід Аксельрод (автор Yes we can) до очолювання передвиборчої кампанії Обами — очолювали одну з найвідоміших піар компаній AKDP message and media, засновану у 1985 році.

Наведу ще приклади публічних політтехнологів. Олексій Ситніков — один з консультантів Тігіпка. Провів 400 кампаній і ні від кого не ховається, але й ні про кого не розповідає. Епатажний, скандальний дизайнер, який розробляє символіку для політичних сил — Артемій Лебедев. З вітчизняних — це всім відомі політичні коментатори: Карасьов,  Фесенко, Березовець, Біденко, Романенко — про всіх цих людей ви знайдете багато інформації. Публікації, коментарі, аналітики, але нічого про їхніх клієнтів (або майже нічого).

Політконсультант не повинен ховатись, навпаки, він повинен робити все, щоб клієнти були впевнені в його компетентності. В тому числі через безкоштовний тренінг, якщо його популярність не настільки висока, щоб мати довіру відразу. Однак є велика проблема – значна кількість «тренерів», що з’являються у передвиборчий період живе на гранти, і ніколи не займалась організацією виборчого процесу політичного суб’єкта. Це зовсім не означає, що вони погані тренери, навпаки можуть бути ще кращими ніж реальні фахівці. Вони можуть розповісти як виграти вибори, але чого вони точно не зроблять так це не розкажуть не тільки як їх виграти у відповідності до нового законодавства та взагалі як вигравати вибори, бо досвіду такого не мають. Тому – будьте обережні із «таємними політконсультантами», не забезпечуйте шахраїв власними грошима.

Віктор Андрусів, для «Хвилі»




Комментирование закрыто.