Чи то дощ і слякота, чи сніг та мороз — сьогодні вони несуть свою службу незважаючи на негоду… В ці дні вони завжди на чергуванні, на своїх робочих місцях, в наметах, сумлінно виконують відповідальні обов»язки, на сторожі демократії, стабільності, процвітання економіки та загального суспільного блага (яке неодмінно скоро наступить;))… Хто ж це?
— На сторожі? Може міліція?
— Не вгадали.
— Військові?
— Знову промах, зовсім не те.
— Хм… «в наметах»? А може торгівці на базарі?
— Ближче, але вони не торгують реальними речами, вони торгують обіцянками.
— Так це ж партійні агітатори, що роздають макулатуру пізнавальну літературу про антикризові програми, що працюють, про дієві реформи, про боротьбу з корупцією, про місію України, про те, як кандидат N любить нас усіх, і про те, який він достойний, лише один праведний кандидат — любов‚ справедливість‚ мудрість і сила, що веде нас до торжества демократії та «європейських цінностей». 

Чомусь сучасна політична агітація, усі оті проповіді настанови та пророцтва прогнози, що звучать з уст політиків та політологів дуже нагадують мені агітацію Свідків Єгови. Проте у «Свідків» та різноманітних релігійних фанатиків, порівняно з політиками є таке, що викликає повагу — «Свідки» справді вірять в те, про що вони говорять.

Партійним агітаторам ще дуже далеко до «Свідків», не тільки за рівнем духовного розвитку, але й за методами впливу, наприклад, вони ще не ходять мобільними агітбригадами по квартирах, і не чіпляються до перехожих на вулиці з задушевними розмовами. «Як ви вважаєте коли наступить Рай За Земліколи у нас буде європейський рівень життя?», і т.д. — про кінець світу крах фінансових ринків, вихід з кризи, піднесення духовності та близький прихід царства демократії, коли тигр не буде кусати ягня, про молочні ріки інвестицій (а інвестори, звісно, будуть святими ангелами альтруїстами-філантропами), проперемогу над злом подолання корупції, чесний суд та торжество порядку і справедливості в які треба вірити…